Симулятор Бога - два приклади: Адольф Гітлер і Махатма Ганді

"Я бачив, як до лабораторії увійшов солідний бізнесмен, всміхнений і впевнений в собі. За 20 хвилин він був доведений до нервового зриву. Він тремтів, заїкався, постійно смикав мочку вуха і заламував руки. Один раз він вдарив себе кулаком по лобу і пробурмотів: "О боже, давайте припинимо це". І проте, він продовжував реагувати на кожне слово експериментатора і беззастережно йому покорявся." , - Мілгрем (1963).

Адольф Гітлер, посередньо ідей Гіммлера, наголошував про цінність особливості сприйняття та формування особистості у дитячому віці. Наприклад, зважаючи на прагнення расової чистоти, не заборонялось забирати дітей у слов'янок і виховувати у дусі (середовищі) новітнього німецького менталітету, а також спроби Лебенсборнського проекту. У рамках проекту, кілька сотень тисяч дітей були відняті від своїх родин..

 Приваблював існуючий механізм можливості сформувати з дитини "нову" людину.

 В ідеології Гітлера, важливу роль відігравало нове сформоване середовище.Але і культивувалась залежність від нього.

 Махатма Ганді також акцентував : "Якщо ми хочемо досягти миру у всім Світі то потрібно починати саме з дітей"...

 Махатма Ганді показував шлях можливих змін і розвитку особистості без першочергової зміни середовища. Особистим прикладом. Прагнув і культивував уникнення прямої залежності Особистості від середовища.

 Звісно, що ніякий досвід не є марним для людства.Прагнення нового порядку і нового суспільства поєднує Адольфа Гітлера і Махатму Ганді. Але в чому різниця між цими двома Особистостями ?

Експеримент Мілгрема. Аспект відповідальності.

 Серія класичних експериментів з соціальної психології, які провів Стенлі Мілгрем, психолог із Йєльського університету, в яких була показана готовність учасників підкорятись «керівнику» і виконувати накази, навіть якщо їхня совість протестує.

 Експеримент почався в липні 1961, три місяці після того як почався процес над Адольфом Ейхманом в Єрусалимі. Мілгрем задумав експеримент, щоб дати відповідь на питання: «Чи міг Ейхман і мільйони його спільників по Голокосту просто виконувати накази? Чи можемо ми їх всіх називати спільниками?»

 На думку Мілгрема, отримані дані свідчать про наявність цікавого феномену - це дослідження показало надзвичайно сильно виражену готовність нормальних дорослих людей йти невідомо як далеко, слідуючи вказівкам і підкоряючись авторитету.

 Зняття відповідальності з індивідуума, у спосіб, коли "хтось" виступає "тим", "хто" бере на себе загальну відповідальність і "законно" дозволяє - показали, що людина свідомо легко може робити вчинки, що призведуть навіть до смерті іншого. При цьому "той", "хто" бере на себе загальну відповідальність "за всіх" - насправді у такий спосіб уникає особистої відповідальності. В ім'я ідеї, посередньо навіювання йому винятковості, "обраності". Головним робиться суспільне середовище, де може існувати така ідеологічна форма і залежність від середовища.

 І, цілком можливо, що опинившись в потрібному місці в потрібний час психологічна розумова слабкість Гітлера знайшла вихід і застосування. Випробовування певної ідеології.

 В певному сенсі всі є спільниками. Спільниками самообману, що уникання персональної відповідальності і покора допоможе створити досконале суспільство і народити особистість іншого порядку.

 "Вбивцями" зробити людей простіше - їм просто потрібно це дозволити так, щоб вони повірили в те, що "вбивство" - це нормально (якщо для дитини), і безпокарно та виправдано (для сформованої дорослої людини у певному правовому суспільстві).

 Після підготовки своїх експериментальних методик в Сполучених Штатах Мілгрем планував відправитися з ними до Німеччини, мешканці якої, як він вважав, вельми схильні до покори. Проте після першого ж проведеного їм в Нью-Хейвені експерименту, стало ясно, що в поїздці до Німеччини немає необхідності і можна продовжувати займатися науковими дослідженнями поряд з будинком. "Я виявив стільки покори, — говорив Мілгрем, — що не бачу необхідності проводити цей експеримент в Німеччині". Згодом експеримент Мілгрема все ж таки був повторений в Голандії, Німеччині, Іспанії, Італії, Австрії і Йорданії, і результати виявилися такими ж, як і в Америці. Детальний звіт про ці експерименти опублікований.

 Гітлер, можливо несвідомо, замість надраси, створював расу рабів. Культивував покору, уникнення відповідальності і залежність від середовища.

 Винищити існуюче "недосконале доросле історично сформоване"- простіше, щоб із "дітей чистого листа" побудувати нове бажане суспільство - на перший погляд.

 Але чи надовго ? Як довго жорстка ідеологія зможе утримувати різноманітність , багатоваріантність, опозиційність, що є природнім атрибутом творчого мислення і в загалі Особистість ?

Справжню Особистість не втримати ніякій ідеології.

 А якщо без прямого насилля на існуюче суспільство. Набагато складніший шлях. Не знімати персональної відповідальності, а навпаки посилити її. Цей шлях, у певному розумінні, шлях насилля не над суспільством, а над собою. Це труд.

 У своєму експерименті Мілгрем намагався прояснити питання: скільки страждань готові заподіяти звичайні люди іншим, абсолютно безвинним людям, якщо подібне спричинення болю входить в їх робочі обов'язки? В експерименті була продемонстрована нездатність піддослідних осіб відкрито протистояти "начальникові" (в даному випадку дослідникові, одягненому в лабораторний халат), який наказував їм виконувати завдання, не дивлячись на ті сильні страждання, які вчиняли іншому учасникові експерименту (у реальності підсадному акторові).

 Результати експерименту показали, що необхідність покори авторитетам вкорінена в нашій свідомості настільки глибоко, що випробовувані продовжували виконувати вказівки, не дивлячись на моральні страждання і сильний внутрішній конфлікт. В такому контексті ідеологія Махатми Ганді культивує особистий розвиток, особистий авторитет і протистояння, непокору нав'язаному і руйнівному авторитету зовні, незалежність від середовища.Труд Махатми Ганді над собою, над розумінням, особистий приклад персональної відповідальності - показує шлях до іншого суспільства і приклад іншої особистості за якістю.

 Насилля над суспільством виключає насилля над собою. Щоб його уникнути - створюється середовище існування такого формату - "середовищний екзоскелет".

 Розумове ж насилля над собою потрібне, щоб уникнути насилля і тиску природно самоорганізуючогося суспільства та іншого руйнівного авторитету над своєю особистістю.

 Такі два приклади - Адольф Гітлер і Махатма Ганді, два приклади уникання особистої відповідальності і навпаки посилення. Шлях посилення середовища і шлях посилення особистості, що може існувати без загрози у любому середовищі і змінювати його особистим прикладом.

 У своїх прагненнях і діях Адольф Гітлер і Махатма Ганді можуть здатися "сідхом" і "джедаєм" однієї і тієї ж Сили, що рухає Світом. І де ніякий досвід не є марним. Де на зіткненні ідеологій і заломлення їх на реальність народжується нове розуміння. Одна ідеологічна форма існування особистості у суспільному середовищі перевіряє іншу. Проявляється різний тип мислення, що обумовлений різними обставинами, досвідом і попереднім надбанням.

 В такому контексті може бути цікавий ще один з аспектів експерименту Мілгрема.

При конфлікті авторитетів випробовуваний припиняв дії.

 Цього разу "вчитель" виявлявся перед двома дослідниками, один з яких наказував "вчителеві" зупинитися, коли жертва благала про звільнення, а інший наполягав на продовженні експерименту. Суперечливі розпорядження бентежили випробовуваних. Збиті з пантелику випробовувані переводили погляд з одного дослідника на іншого, просили обох керівників діяти погоджено і віддавати однакові команди, які можна було б без роздумів виконувати. Коли ж дослідники продовжували "сваритися" один з одним, "вчителі" намагалися зрозуміти, хто з них двох головніше.

 Зрештою, не маючи можливості підкорятися саме авторитету, кожен піддослідний-"учитель" починав діяти виходячи зі своїх кращих спонукань, і, припиняв карати "учня".

Катерина Коломієць

 Джерело:          - http://www.kr2012.com