"Я бачив, як до лабораторії увійшов солідний бізнесмен,
всміхнений і впевнений в собі. За 20 хвилин він був доведений до нервового
зриву. Він тремтів, заїкався, постійно смикав мочку вуха і заламував руки. Один
раз він вдарив себе кулаком по лобу і пробурмотів: "О боже, давайте
припинимо це". І проте, він продовжував реагувати на кожне слово
експериментатора і беззастережно йому покорявся." , -
Мілгрем (1963).
Адольф Гітлер, посередньо ідей
Гіммлера, наголошував про цінність особливості сприйняття та формування
особистості у дитячому віці. Наприклад, зважаючи на прагнення расової чистоти,
не заборонялось забирати дітей у слов'янок і виховувати у дусі (середовищі)
новітнього німецького менталітету, а також спроби Лебенсборнського проекту. У
рамках проекту, кілька сотень тисяч дітей були відняті від своїх родин..
Приваблював існуючий механізм можливості
сформувати з дитини "нову" людину.
В ідеології Гітлера, важливу роль відігравало
нове сформоване середовище.Але і культивувалась залежність від нього.
Махатма Ганді також акцентував : "Якщо ми
хочемо досягти миру у всім Світі то потрібно починати саме з дітей"...
Махатма Ганді показував шлях можливих змін і
розвитку особистості без першочергової зміни середовища. Особистим прикладом.
Прагнув і культивував уникнення прямої залежності Особистості від середовища.
Звісно, що ніякий досвід не є марним для
людства.Прагнення нового порядку і нового суспільства поєднує Адольфа Гітлера і
Махатму Ганді. Але в чому різниця між цими двома Особистостями ?
Експеримент Мілгрема. Аспект
відповідальності.
Серія класичних експериментів з соціальної
психології, які провів Стенлі Мілгрем, психолог із Йєльського університету, в
яких була показана готовність учасників підкорятись «керівнику» і виконувати
накази, навіть якщо їхня совість протестує.
Експеримент почався в липні 1961, три місяці
після того як почався процес над Адольфом Ейхманом в Єрусалимі. Мілгрем задумав
експеримент, щоб дати відповідь на питання: «Чи міг Ейхман і мільйони його
спільників по Голокосту просто виконувати накази? Чи можемо ми їх всіх називати
спільниками?»
На думку Мілгрема, отримані дані свідчать про
наявність цікавого феномену - це дослідження показало надзвичайно сильно
виражену готовність нормальних дорослих людей йти невідомо як далеко, слідуючи
вказівкам і підкоряючись авторитету.
Зняття відповідальності з індивідуума, у
спосіб, коли "хтось" виступає "тим", "хто" бере
на себе загальну відповідальність і "законно" дозволяє - показали, що
людина свідомо легко може робити вчинки, що призведуть навіть до смерті іншого.
При цьому "той", "хто" бере на себе загальну
відповідальність "за всіх" - насправді у такий спосіб уникає
особистої відповідальності. В ім'я ідеї, посередньо навіювання йому
винятковості, "обраності". Головним робиться суспільне середовище, де
може існувати така ідеологічна форма і залежність від середовища.
І, цілком можливо, що опинившись в потрібному
місці в потрібний час психологічна розумова слабкість Гітлера знайшла вихід і
застосування. Випробовування певної ідеології.
В певному сенсі всі є спільниками. Спільниками
самообману, що уникання персональної відповідальності і покора допоможе
створити досконале суспільство і народити особистість іншого порядку.
"Вбивцями" зробити людей простіше -
їм просто потрібно це дозволити так, щоб вони повірили в те, що
"вбивство" - це нормально (якщо для дитини), і безпокарно та
виправдано (для сформованої дорослої людини у певному правовому суспільстві).
Після підготовки своїх експериментальних
методик в Сполучених Штатах Мілгрем планував відправитися з ними до Німеччини,
мешканці якої, як він вважав, вельми схильні до покори. Проте після першого ж
проведеного їм в Нью-Хейвені експерименту, стало ясно, що в поїздці до
Німеччини немає необхідності і можна продовжувати займатися науковими
дослідженнями поряд з будинком. "Я виявив стільки покори, — говорив
Мілгрем, — що не бачу необхідності проводити цей експеримент в Німеччині".
Згодом експеримент Мілгрема все ж таки був повторений в Голандії, Німеччині,
Іспанії, Італії, Австрії і Йорданії, і результати виявилися такими ж, як і в
Америці. Детальний звіт про ці експерименти опублікований.
Гітлер, можливо несвідомо, замість надраси,
створював расу рабів. Культивував покору, уникнення відповідальності і
залежність від середовища.
Винищити існуюче "недосконале доросле
історично сформоване"- простіше, щоб із "дітей чистого листа"
побудувати нове бажане суспільство - на перший погляд.
Але чи надовго ? Як довго жорстка ідеологія
зможе утримувати різноманітність , багатоваріантність, опозиційність, що є
природнім атрибутом творчого мислення і в загалі Особистість ?
Справжню Особистість не втримати
ніякій ідеології.
А якщо без прямого насилля на існуюче
суспільство. Набагато складніший шлях. Не знімати персональної
відповідальності, а навпаки посилити її. Цей шлях, у певному розумінні, шлях
насилля не над суспільством, а над собою. Це труд.
У своєму експерименті Мілгрем намагався
прояснити питання: скільки страждань готові заподіяти звичайні люди іншим,
абсолютно безвинним людям, якщо подібне спричинення болю входить в їх робочі
обов'язки? В експерименті була продемонстрована нездатність піддослідних осіб
відкрито протистояти "начальникові" (в даному випадку дослідникові,
одягненому в лабораторний халат), який наказував їм виконувати завдання, не
дивлячись на ті сильні страждання, які вчиняли іншому учасникові експерименту
(у реальності підсадному акторові).
Результати експерименту показали, що
необхідність покори авторитетам вкорінена в нашій свідомості настільки глибоко,
що випробовувані продовжували виконувати вказівки, не дивлячись на моральні
страждання і сильний внутрішній конфлікт. В такому контексті ідеологія Махатми
Ганді культивує особистий розвиток, особистий авторитет і протистояння,
непокору нав'язаному і руйнівному авторитету зовні, незалежність від
середовища.Труд Махатми Ганді над собою, над розумінням, особистий приклад
персональної відповідальності - показує шлях до іншого суспільства і приклад
іншої особистості за якістю.
Насилля над суспільством виключає насилля над
собою. Щоб його уникнути - створюється середовище існування такого формату -
"середовищний екзоскелет".
Розумове ж насилля над собою потрібне, щоб
уникнути насилля і тиску природно самоорганізуючогося суспільства та іншого
руйнівного авторитету над своєю особистістю.
Такі два приклади - Адольф Гітлер і Махатма
Ганді, два приклади уникання особистої відповідальності і навпаки посилення.
Шлях посилення середовища і шлях посилення особистості, що може існувати без
загрози у любому середовищі і змінювати його особистим прикладом.
У своїх прагненнях і діях Адольф Гітлер і
Махатма Ганді можуть здатися "сідхом" і "джедаєм" однієї і
тієї ж Сили, що рухає Світом. І де ніякий досвід не є марним. Де на зіткненні
ідеологій і заломлення їх на реальність народжується нове розуміння. Одна
ідеологічна форма існування особистості у суспільному середовищі перевіряє
іншу. Проявляється різний тип мислення, що обумовлений різними обставинами,
досвідом і попереднім надбанням.
В такому контексті може бути цікавий ще один з
аспектів експерименту Мілгрема.
При конфлікті авторитетів
випробовуваний припиняв дії.
Цього разу "вчитель" виявлявся перед
двома дослідниками, один з яких наказував "вчителеві" зупинитися,
коли жертва благала про звільнення, а інший наполягав на продовженні
експерименту. Суперечливі розпорядження бентежили випробовуваних. Збиті з
пантелику випробовувані переводили погляд з одного дослідника на іншого,
просили обох керівників діяти погоджено і віддавати однакові команди, які можна
було б без роздумів виконувати. Коли ж дослідники продовжували
"сваритися" один з одним, "вчителі" намагалися зрозуміти,
хто з них двох головніше.
Зрештою, не маючи можливості підкорятися саме
авторитету, кожен піддослідний-"учитель" починав діяти виходячи зі
своїх кращих спонукань, і, припиняв карати "учня".
Катерина Коломієць
Джерело:
- http://www.kr2012.com
Немає коментарів:
Дописати коментар