СТОСОВНО НЕЗАКОННИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ

Стаття 17 Конституція України 

Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки е найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не пере-дбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань

1. Створення не передбачених законами України воєнізованих форму­вань або участь у їх діяльності — карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

 2. Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності — карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 3. Керівництво зазначеними в частинах першій або другій цієї статті формуваннями, їх фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухо­вих речовин чи військової техніки — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. 4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян — карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років. 5. Діяння, передбачене частиною четвертою цієї статті, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків, — карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років. 6. Звільняється від кримінальної відповідальності за цією статтею осо­ба, яка перебувала в складі зазначених у цій статті формувань, за дії, пе­редбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона доб­ровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування ор­гани державної влади чи органи місцевого самоврядування. Примітка. 1. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. 2. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

1. Не передбачені законом воєнізовані або збройні формування є спе­ціальними видами злочинної організації (див. комен

тар до ч. 4 ст. 28 КК). Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що створення та існування неконтрольованих суспільством і державою воєнізованих та збройних формувань є джерелами підвищеної небезпеки для суспільства, створює можливість їх використання для вчинення злочинів, переростання в банди, протистояння з органами влади, веде до необхідності приборкання їх силою з усіма випливаючими з цього наслідками та ін.

2. Об'єктивна сторона злочину виявляється у таких формах: 1) створенні не передбачених законами України воєнізованих формувань (ч. 1 ст. 260 КК); 2) участі у їх діяльності (ч. 1 ст. 260 КК); 3) створенні не пе­редбачених законом збройних формувань (ч. 2 ст. 260 КК); 4) участі у їх діяльності (ч. 2 ст. 260 КК).

3. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підго­товка (примітка 1 до ст. 260 КК).

4. Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які не­законно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибу­хову чи іншу зброю (примітка 2 до ст. 260 КК).

5. Поняття зброї і озброєності ті самі, що і при характеристиці бандитиз­му (див. коментар до ст. 257 КК).

6. З об'єктивної сторони обов'язковим є незаконність створення воєнізо­ваного або збройного формування. Відповідно до Конституції України «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17), «політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань» (ч. 2 ст. 37 КК).

Згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» від 16 червня 1992 р. не підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань гро­мадян забороняється, якщо їх метою є «створення незаконних воєнізованих формувань» (абз. 5 ст. 4), «обмеження загальновизнаних прав людини» (абз. 6 ст. 4) (ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 504).

Незаконними є воєнізовані формування, створення яких заборонено Кон­ституцією України, а також воєнізовані і збройні формування, не передба­чені законами України.

7. Незаконними є і ті воєнізовані або збройні формування, які всупереч Конституції України та законам України створюються за рішеннями органів влади або органів місцевого самоврядування.

8. Під створенням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань необхідно розуміти їх утворення (організацію, заснування). Створення незаконного воєнізованого або збройного формування може ви­являтися в різних діях, які призвели до його організації. Поняття створен­ня злочинного формування дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. .

9. Злочин з формальним складом вважається закінченим з моменту ство­рення воєнізованого або збройного формування, навіть якщо не вчинено жодної дії, ради якої вони були створені. Якщо винному не вдалося створи­ти воєнізоване або збройне формування, його дії слід кваліфікувати як за­мах на створення відповідного формування.

10. Участю у діяльності не передбачених законом воєнізованих або зброй­них формувань вважається членство в таких формуваннях, перебування у їх складі та виконання будь-яких дій, для їх успішного функціонування. Час­тини 1 і 2 ст. 260 КК передбачають відповідальність за участь у діяльності формування. Тому сам факт дачі згоди на вступ, як і вступ до воєнізовано­го або збройного формування, якщо особі не вдалося з причин, що не зале­жали від її волі, взяти участь у діяльності такого формування, слід квалі­фікувати як замах на участь у діяльності воєнізованого або збройного фор­мування.

11. З суб'єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з пря­мим умислом.

12. Цілі і мотиви створення не передбаченого законом воєнізованого або збройного формування можуть бути різними. Ці формування створюються, як правило, для виконання задач, властивих силовим структурам (забез­печення безпеки об'єктів або осіб — захист, оборона, охорона, примушення тощо).

13. Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

14. Поняття керівництва злочинними воєнізованим або збройним форму­ванням (ч. 2 ст. 260 КК) дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 255 КК. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які означають керівництво воєнізованим або збройним формуванням.

15. Під фінансуванням незаконного воєнізованого або збройного форму- | вання (ч. З ст. 260 КК) слід розуміти забезпечення їх грошима, валютними цінностями, коштовностями тощо.

16. Постачання незаконному воєнізованому або збройному формуванню ;

зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки (ч. З І ст. 260 КК) означає надання, доставлення тощо зазначених предметів цьому формуванню.

17. Про поняття зброї, боєприпасів, вибухових речовин та військової техніки див. коментар до статей 257, 262, 410 КК.

18. Участь у складі передбачених частинами 1 або 2 ст. 260 КК (ч. 4 ст. 260 КК) воєнізованих або збройних формувань у нападі на підприємства, установи чи громадян має місце в тих випадках коли, як члени відповідно­го незаконного формування, так і інші особи, не члени такого формування, спільно безпосередньо вчиняють зазначений напад, тобто є його співвико-навцями.

19. Під нападом на підприємства, установи чи громадян слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням насильства або з реальною можливістю його не­гайного застосування для досягнення того чи іншого результату: захоплен­ня підприємств чи установ, встановлення над ними контролю, перешкод­жання роботі, зупинки функціонування, їх використання тощо.

20. Вчинення у складі незаконного воєнізованого або збройного форму­вання інших злочинів необхідно кваліфікувати за сукупністю частин 1 або 2 ст. 260 КК і статті Особливої частини КК, яка передбачає відпові­дальність за ці злочини.

21. Для кваліфікації дій винного за ч. 5 ст. 260 КК достатньо загибелі однієї людини. Про поняття інших тяжких наслідків див. коментар до ст. 258 КК.

22. Згідно з ч. 6 ст. 260 КК особа звільняється від кримінальної відпо­відальності за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, за наявності двох умов: а) добровільності виходу зі злочинного формування; б) повідо­млення про його існування органи державної влади чи місцевого самовря­дування.

23. Добровільність означає — остаточний вихід особи з різних мотивів зі злочинного формування з власної волі, за усвідомлення нею можливості і надалі брати участь у ньому. Тут має місце не добровільна відмова від зло­чину (див. коментарі до статей 17 і 31 КК), а добровільне припинення участі в триваючому злочині. Якщо особа, яка перебувала у складі не передбачено­го законом воєнізованого або збройного формування, добровільно вийшла з нього і повідомила про його існування органи державної влади чи місцево­го самоврядування, але добровільно не здала органам влади зброю, вона звільняється від кримінальної відповідальності за ст. 260 КК, але несе відповідальність за ст. 263 КК.

http://radnuk.info/komentar/kruminal/osobluva/295-rozd9/4563--260--------.html