Робота з отримання та аналізу даних є
ключовою роботою агентурної розвідки. Це питання настільки широке і
багатогранне, що висвітлити його стисло та зрозуміло у рамках цього розділу
просто неможливо.
Такі елементи
розвідувальної діяльності як здобуття інформації, її аналіз, практика
результативного спілкування, способи впливу на особистість та класика
шпигунства – вербування інформаторів, потребують читання та вивчення
спеціальної літератури плюс комплексу специфічних морально-ділових якостей від
активістів. Будь яке неформальне об’єднання тільки
виграє від наявності таких людей.
На жаль, на
підготовку таких активістів потрібні висококваліфіковані спеціалісти, місяці
копіткої праці та відповідні кадри. Тим не менш дефіцит
кадрів не має бути перепоною у роботі активіста з інформацією. Тому
громадянський активіст має засвоїти базові прийоми аналізу інформації, її
відокремлення від дезінформації. В умовах інформаційного суспільства ця річ
стає вкрай актуальною.
Що таке інформація? Єдиного
універсального визначення не існує. Тож для громадського активіста «інформація»
- сукупність проаналізованих даних про існуючу соціально-політичну обстановку в
державі.
Володіння правдивою та об’єктивною
інформацією сприяє:
- Плануванню ефективних дій. Повна
та достовірна інформація дозволяє організувати громадську діяльність таким
чином, щоб було досягнуто максимально ефективного результату та збережено
життя, здоров’я та свободи активістів;
- Достовірній оцінці результатів
діяльності без зайвих прикрас. Всі ми вчимося на помилках. Твереза та
об’єктивна оцінка вчинених акцій дозволить виявити їхню користь та
ефективність та уникнути реалізації завідомо програшних планів, які можуть
звести нанівець заплановані заходи;
- Уникненню явних та потенційних
небезпек. Діяльність активіста постійно буде наражатися на протидію
режиму. Ця протидія втілюватиметься у найрізноманітніших діях:
інформаційна дискредитація, здійснення усіляких перешкод, затримання,
допити, фізичне насильство тощо. Поінформованість дозволить завчасно
помічати явні та потенційні небезпеки та уникати їх (або чинити ефективну
протидію);
- Маніпулюванню індивідами та
групами задля досягнення своєї мети. Завдяки поінформованості про інших
індивідуумів або угрупування, організація або окремий активіст зможуть
залучити нових союзників.
Інформація має характерну особливість.
Слід чітко розрізняти між собою:
- Факти – інформація, що є
загальновідомою та не підлягає доведенню (факт, що планета земля
обертається навколо сонця, факт, що найвищою точкою Землі є гора Еверест);
- Думки - суб’єктивні судження та
висновки, які можуть бути підтверджені або спростовані фактами (оцінки про
шкоду чи користь ГМО, вибір між постійною роботою та фрілансом);
- І власне інформацію як сукупність
проаналізованих даних від яких відсіяно суб’єктивні думки та відверта
неправда.
Отримана в різний спосіб інформація
тільки тоді стане у пригоді, коли вона буде належним чином проаналізована і
розтлумачена. Багато невдач у будь-якій діяльності трапляються не скільки через
ігнорування інформації, скільки через її неправильний аналіз.
Інформація оцінюється за
кількома критеріями:
- Своєчасність – отримання
інформації впродовж часу, поки в ній є необхідність.
- Необхідність – важливість
інформації в даний час і для певної роботи. Інформація, в якій немає
необхідності ніколи не має цікавити активіста.
- Достовірність – мабуть
найскладніший критерій. Зазвичай рівень поінформованості оцінюється за
достовірністю та надійністю джерела інформації.
Рівень надійності
прийнято оцінювати так:
А – абсолютно надійне та компетентне
джерело інформації. Наприклад надійний ідейний інформатор опору в державних або
силових структурах, інформація безпосередньо почута від осіб, які можуть бути в
силу своєї обізнаності чи службового положення носіями достовірної інформації.
Б – Відносно надійне джерело
інформації. Наприклад інформація від колег, знайомих, або інших активістів,
інтереси яких можуть перетинатися з вашими.
В – ненадійне джерело інформації.
Оціночні судження сторонніх людей, фейкові новини у ЗМІ, дезінформація
підкинута недругами, тощо.
Аналіз відкритих
періодичних видань
При відпрацюванні періодики насамперед
необхідно вияснити: засновника даного видання, спонсорів, головного редактора,
тираж, форми поширення, основну категорію читачів. Більшість з цих відомостей
знаходяться у вихідних даних. Взагалі, одне з основних правил аналітика: перед
знайомством з виданням переглянути вихідні дані. По суті, це характеристика
досліджуваного джерела інформації.
Виходячи з перерахованих вище
відомостей, можна з'ясувати наступні дані: потенційна достовірність матеріалів,
перспективи спільної роботи з виданням, необхідність видання для подальшої
роботи.
Гострі матеріали завжди кимось
інспіруються. Знаючи можливого замовника або коло його інтересів, можна прогнозувати
і достовірність даних матеріалів.
Один, з типових прикладів використання
засобів масової інформації - конкурентна боротьба.
Сфери використання ЗМІ як зброї в
конкурентній боротьбі:
- для дискредитації фізичних та
юридичних осіб;
- для недобросовісної реклами;
- для підготовки шахрайської акції;
- для залучення уваги офіційних і
правоохоронних органів до конкурента;
- для попередження конкурента про
можливі недружні акції.
При ознайомленні з друкованим джерелом
необхідно звертати увагу на наступні подробиці:
- кількісне порівняння негативних і
позитивних публікацій з цікавої для нас тематики, здатне показати напрямок
роботи редакції, вказати на тіньових спонсорів і пріоритети видавця.
- Коло авторів показує ступінь
професійного підходу видавця до матеріалів і журналістів до обробки даних.
- Зв'язок рекламних матеріалів і
замовних кореспонденцій в інтересах рекламодавця дозволяють зробити
висновок про тіньових спонсорів та ступені монополізованості видання.
- Наявність або відсутність
збалансованих оцінок в матеріалі показують професійний рівень видавця та
редакції.
Індикатори загроз показують напрями
інтересу видавця при визначенні політики видання. Вивчаючи коло авторів
(журналістів), ми повинні знати їхні псевдоніми, знати також їхні попередні
матеріали, стиль написання текстів.
Основи логічного аналізу інформації
Аналізом інформації займаються всі
спецслужби світу. До цієї роботи залучається маса висококласних фахівців та
найновіше електронне обладнання. Зрозуміло, що громадському активісту
недоступні такі затратні ресурси. Тим не менш найпростішим і широковживаним
способом аналізу інформації є елементарна логіка та здоровий глузд. Адже саме
законами логіки керуються всі сфери людської життєдіяльності.
Правила логіки, які застосовуються для аналізу:
Закон
причинно-наслідкових зв'язків
Кожна подія в матеріальному світі має
причину і тягне за собою наслідок. Подія не може відбутися сама по собі, вона
має бути чим-небудь викликана. Факт, що викликав появу події, називається
причиною. Часто у події може бути кілька причин, одна або декілька з яких і
викликали появу події. Однакові причини (за відсутності інших) тягнуть за собою
однакові події. При цьому подія, що викликається причиною, називається
наслідком.
Будь-яка подія має наслідок, тобто
явище, яке відбулося в результаті аналізованої події. Часто подія може
викликати кілька наслідків, одне або декілька з яких і відбуваються. На
підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що будь-яка подія одночасно є
і наслідком якої-небудь події, і причиною іншого (або того ж, наприклад
ланцюгова реакція) події. Побудова подій в їх причинно-наслідковому порядку
називається побудовою причинно-наслідкового, або логічного, ланцюга.
Логічний ланцюг може бути безперервним
(коли всі факти строго слідують один за одним) і переривчастим (коли один або
кілька фактів опущені і, можливо, припускаються). Необхідно пам'ятати, що
переривчастий логічний ланцюг може привести в підсумку до спотворень (або
можливості спотворення) інформації.
Наприклад, маємо ланцюжок: 1 - А йде
вулицею, 2 - B нападає на А, 3 - А б'є В, 4 - В отримує травму і опиняється в
лікарні. Якщо ми опустимо третій факт, то можна буде припустити, що А не бив В,
а просто обійшов його. Після цього В впав (або його збило авто) і від отриманої
травми зліг у лікарню. Наявна неповна причинна інформація, яка спричинила за
собою спотворення всієї події.
Закон форми і змісту
Однаковість форм не передбачає
однаковості змісту. Як наслідок: форма не є причиною змісту.
Найпростіший приклад: є дві однакових
пляшки з рідинами. Незважаючи на те що пляшки однакові, рідини можуть бути
різні. Якщо індивід має дороге авто представницького класу, це може і не
означати, що він дуже заможна людина. Можливо це авто він взяв напрокат, або
кермує ним по довіреності власника.
Закон тотожності
Закон логіки, згідно з яким у процесі
міркування кожен осмислений вираз (поняття, судження) має вживатися в одному і
тому ж сенсі. Обсяг і зміст думки про який-небудь предмет повинні бути чітко
визначені і залишатися постійними в процесі міркування про нього.
Безпосередньо перед логічним аналізом
поняття (події) ми повинні чітко визначити його (обмежити обсяг і зміст) і в
процесі міркування не підміняти цього визначення.
Наприклад: Дерево не перестає бути
деревом, хоча воно знаходиться в стані безперервної зміни – пускає глибоко
коріння, розпускає гілки, восени скидає листя, а навесні – воно виростає знову.
Незважаючи на ці метаморфози дерево лишається деревом.
Порушення закону тотожності називається
підміною поняття і тягне за собою спотворення (або підміну) предмету
обмірковування.
Наприклад: звичайна провокація – кидок
яйцем у кандидата в президенти Януковича була настільки спотворено провладними
ЗМІ, що попервах було кваліфіковано як замах. Першу добу в ЗМІ відбулася
тотальна підміна понять і активно обговорювався «тупий важкий предмет», який
відправив тодішнього кандидата у президенти у нокаут. Хоча зрозуміло - замах на
життя «гаранта» якби навіть і мав би місце, то здійснювався б зовсім іншими
методами і засобами.
Закон суперечності
Один з фундаментальних законів логіки,
який стверджує, що два терміни, які суперечать одне одному не можуть бути
істинними одночасно.
Наприклад: вислів: «я розлюблю тебе
лише тоді, коли німий розповість глухому, що сліпий бачив, як безногий ходив по
воді» містить у собі суцільні суперечності.
Часто закон суперечності порушується
під час тривалих розміркувань, коли на певному етапі логічного висновку
висловлюється думка, протилежна одній з раніше висловлених визначень. У цьому
випадку логічно виведена подія рівно ймовірна зворотній події, що не дозволено
для аналітичних розробок.
Закон умови для
визначення висновку
Необхідна умова. Необхідною умовою
називається причина, за відсутності якої висновок неможливий. З іншого боку,
наявність необхідної умови припускає, але не стверджує висновок.
Достатня умова. Достатньою умовою
називається причина, наявність якої обов'язково призводить до події. З іншого
боку, відсутність достатньої причини не стверджує неможливості події.
Техніка інтерпретації даних
Інтерпретація є важливим етапом в
процесі аналізу наявних даних. Інтерпретуючи певну подію чи групи подій,
роблять логічні висновки відносно діяльності та ролі ти тих чи інших подій. В
процесі аналізу інформації активіст має, наскільки це можливо, зібрати найбільш
повні дані, а потім, відштовхуючись від достовірних фактів, висувати припущення
та оцінки. Адже істина зазвичай розкривається не у зібраних даних як таких, а в
їх точному тлумаченні, бо конкретний факт можна осмислити лише у поєднанні з
іншими фактами.
Переробка даних після попереднього
збирання і конкретної постановки проблеми передбачає:
- систематизацію фактів, які
сортуються за ступенем їх відношення до того чи іншого питання;
- виявлення, спираючись на інтуїцію,
ключових моментів;
- побудова припущень, що пояснюють
основні факти;
- отримання, при необхідності,
додаткових даних;
- оформлення висновків і їх
перевірка на відповідність іншим фактам.
На окремі питання часто вдається
отримати пряму і цілком певну відповідь, а щодо інших вимушено обмежуються
одними припущеннями.
Слід інтуїтивно розуміти, якісь з
моментів є найважливішими, а не концентрувати увагу відразу на багатьох, що
здатне заблокувати роботу людського мозку.
Часом корисно прокрутити отриману
інформацію серед осіб, які мають до неї певне відношення. Можливо, вони
допоможуть виявити зв’язок з якоюсь побічною інформацією.
Висловивши певне припущення, його
ретельно перевіряють на стикування з усіма даними і коли тут виявиться значна
проблема, а факти явно правдиві, - потрібно змінити судження.
Хибна інтерпретація даних імовірна,
якщо:
- Надано матеріали не в повному
обсязі,
- Деякі з наявних фактів сумнівні,
- Вся увага зосереджується лише на
тих повідомленнях, котрі підтверджують очікування і припущення аналітика.
Щоб виявити можливі шляхи розвитку
вихідної ситуації, треба дуже чітко уявляти:
- Ключових персон противника;
- Те, до чого він по суті прагне (як
по максимуму, так і по мінімуму);
- Чи є якась система в його діях;
- Чого в них більше: логіки, емоцій,
традицій або випадковостей;
- Чи існує такий союзник з яким
супротивник не порве;
- Явні межі допустимості в його
діяннях;
- Вразливі місця противника;
- Те, як він оцінює ситуацію;
- Ймовірні реакції на дії з кожного
боку.
У деяких випадках перспективно йти не
від фактів до побудови гіпотези, а від гіпотези, що висувається до наявних
фактів. Так, відмінно знаючи ключове обличчя супротивника, подумки поставте
себе на його місце і прикиньте, що за «хитру» гру він міг би вести? Виходячи з
цього виведіть ряд припущень про його наміри і визначте можливі дії, виходячи з
цього. Зіставивши уявні ситуації та наявні реалії, відберіть ту гіпотезу, яка
відповідає більшості наявних фактів.
Дезінформація
Дезінформація -
свідомо помилкова інформація, що надається супротивникові або діловому партнеру
для більш ефективного ведення бойових дій, співпраці, перевірки на витік
інформації і напрям її витоку, виявлення потенційних клієнтів чорного ринку.
Також дезінформацією (також
дезінформуванням) називається сам процес маніпулювання інформацією, як-от:
введення будь-кого в оману шляхом надання неповної інформації або повної, але
вже не потрібної інформації, спотворення контексту, спотворення частини
інформації тощо.
Мета такого впливу завжди одна -
опонент повинен вчинити так, як це необхідно маніпулятору. Вчинок об'єкта,
проти якого спрямована дезінформація, може полягати в ухваленні потрібного
маніпулятору рішення або у відмові від прийняття невигідного для маніпулятора
рішення. Але в будь-якому випадку кінцева мета - це дія, яка буде почата
опонентом.
Дезінформація, таким чином, - це
продукт діяльності людини, спроба створити помилкове враження і, відповідно
підштовхнути до бажаних дій та/або бездіяльності.
Види дезінформації
- введення в оману конкретної особи
чи групи осіб;
- маніпулювання (вчинками однієї
людини або групи осіб);
- створення громадської думки щодо
якоїсь проблеми або об'єкта.
Слід розрізняти явну дезінформацію та мимовільну
дезінформацію (спотворення
даних) які можуть бути явними або ненавмисними.
Як правило спотворення інформації
відбувається внаслідок:
- Передачі тільки частини
повідомлення – під час передачі інформації інформатор може не вказати один
або декілька фактів, які можуть бути важливими для вірного аналізу та
застосування даних;
- Переказу почутого своїми словами
(«зіпсований телефон») – інформатор передає інформацію своїми словами,
мимовільно змінюючи її зміст;
- Пропускання даних через призму
суб'єктивного відношення – інформатор передає дані, навмисно доповнюючи її
позитивною/негативною оцінкою в залежності від своїх симпатій/антипатій до
предмету обговорення.
Щоб уникнути мимовільного спотворення
даних під час її циркулювання серед активістів, дійте наступним чином:
- При передачі даних надавайте лише
факти;
- Старайтеся отримувати інформацію
«з перших рук». Якщо у вас є можливість вийти на інформатора – отримайте
дані від нього особисто;
- Ставтесь до даних відсторонено, не
давайте їм суб’єктивної оцінки, навіть попри очевидність.
При навмисній
дезінформації застосовують як явну
брехню, так і витончену напівправду, що поволі підштовхує людину до помилкових
суджень. Найбільш поширеними прийомами тут є:
- Пряме приховування фактів.
Наприклад – приховання факту того, що місце проведення бойової операції
перебуває під постійним наглядом відеокамер спостереження може «вилізти»
бойовій групі боком;
- Тенденційний підбір даних –
«таємний доброзичливець» надає інформацію, в якій навмисно згадані або
всіляко підкреслюються одні факти та події, і в свою чергу приховуються
або знецінюються інші факти та події. Тенденційний підбір фактів сприятиме
невірному аналізу інформації та прийняттю неправильних рішень;
- Порушення логічних і часових
зв'язків між подіями – наприклад хтось вперто намагається змішати докупи
події та факти, які одне до одного не мають жодного відношення;
- Подавання правди в такому
контексті (додаванням помилкового факту чи натяку ...), щоб вона
сприймалася як брехня;
- Виклад найважливіших даних на
яскравому тлі відволікаючих увагу відомостей – інформатор свідомо, або
мимоволі може викладати важливі дані разом з «інформаційним сміттям»;
- Змішування різнорідних думок і
фактів В даному випадку знову ж таки при прийомі даних слід чітко
розмежовувати факти та думки;
- Повідомлення інформації такими
словами, які можна тлумачити по різному;
- Незгадування ключових деталей
факту.
Для успішності боротьби з імовірною
дезінформацією виробіть у собі здорову недовірливість та підозріливість.
Пам’ятайте, що будь яка інформація може потрапити до вас навмисно чи ненавмисно
спотвореною, або, що гірше, – буде підкинутою навмисно дезінформацією.
Для успішності боротьби з імовірною
дезінформацією слід:
- Розрізняти факти та думки;
- Знати, чи має інформатор доступ до
тих чи інших даних, і наскільки вони можуть бути достовірними. Інформатор,
який, обіймаючи певну посаду, має законний доступ до важливих документів
може розповісти набагато більше, ніж випадковий індивід, якому так само випадково
попалися до рук можливо цінні дані;
- Враховувати суб'єктивні
(зарозумілість, фантазійність ...) характеристики джерела і його
передбачуване ставлення до фактів. Вивчіть свого інформатора. Люди
спокійні та витримані, що чітко можуть передати інформацію без жодних
прикрас і жодних замовчуваннях були є і будуть на вагу золота. В той же
час оцінюйте недоліки вашого інформатора та старайтеся самі проводити
аналіз переданих даних, відокремивши від них суб’єктивну оцінку. Якщо
інформатором є ваш товариш по боротьбі, намагайтеся навчити його точній
передачі даних;
- Застосовувати дублюючі канали
інформації. Факт або подія є більш достовірними якщо підтверджуються
кількома інформаторами або джерелами інформації, бажано полярних поглядів.
- Виключати всі зайві проміжні
ланки. Намагайтеся, щоб інформація потрапляла вам «з перших рук». Це
дозволить виключити спотворення даних, а також нагромадження на них
суб’єктивних оцінок;
- Пам'ятати, що особливо легко
сприймається та дезінформація, яку ви припускаєте, чи бажаєте почути. До
всього ставтеся з долею підозри та критики. Прораховуйте всі можливі
варіанти, якими б вони безглуздими спочатку не здавалися б.
Дезінформація є зброєю, яку має
використовувати громадський активіст для боротьби з режимом. Найтиповіший
приклад розповсюдження дезінформації.
Подвійна біографія. Даний аспект
розглянуто у попередньому розділі. Його лишилося доповнити лише цитатою.
Вищеназвана цитата уже є інструкцією
для дії. Створіть собі подвійну біографію, або принаймні біографію людини, яка
хоч і співчуває протестному руху, але не бере в ньому активної участі.
Акції, яких ніколи не існувало.
Вигадайте час, місце акції, склад учасників та конкретні дії. Потім організуйте
витік інформації, щоб ці дані почула якомога більша кількість людей. При цьому
витік має бути організований «природно» не викликати підозр. В той же час
будь-яка інформація про реальну акцію має бути не просто прихована, а й бути
відома якомога обмеженішому числу партизан.
Немає коментарів:
Дописати коментар