ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОСТІВ ЛЕГІТИМІЗАЦІЇ ДЕРЖАВИ Україна

(Хронологія згортання народовладдя і узурпації влади олігархією через вибори)

Конституційний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції.^[1]

Держа́вний устрій або державний лад — форма політичного устрою країни або держави. Система відносин суспільних та політичних інститутів — класів, прошарків, партій. Ієрархічна структура державної політичної влади — парламент (законодавча влада), уряд (виконавча влада), суд (судова влада), суспільні організації.

Термін «конституційний лад» вживається у багатьох основних законах, але завжди без формулювання відповідного поняття [9]. 
У літературі поняття «конституційний лад» відрізняють від таких понять, як «суспільний лад» та «державний лад», що застосовувалися в радянському законодавстві й науці державного права [6]. В. Погорілко вважав, що конституційний лад — це система суспільних відносин, передбачених і гарантованих конституцією та законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї [5]. За своєю суттю, зазначає Ю. Шемшученко, конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлений рівнем розвитку суспільства й держави [3]. У зв’язку з цим у юридичній літературі висловлюється думка про те, що поняття конституційного ладу розвивається з категорії суспільного й державного ладу [7]. Конституційний лад визначається як сукупність усіх правовідносин, спричинених і закріплених конституцією 

 Оскільки в Конституції йдеться про конституційне право народу визначати та змінювати конституційний лад, то це означає, що такі акти мають відбуватися у передбачений Конституцією спосіб як реалізація народом його конституційних повноважень через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Тому, наприклад, вимоги громадян на мітингах, демонстраціях тощо про зміну державного устрою, звернені до законодавчого органу чи глави держави з додержанням Конституції та законів, можна розглядати як одну з форм безпосередньої демократії, що допускаються Конституцією.  http://www.viche.info/journal/1007/

1.Конституція УРСР

     СТАТТЯ 3. Вся влада в Українській РСР належить трудящим міста й села в особі Рад депутатів трудящих.

     СТАТТЯ 4.  Економічну  основу  Української   РСР   становлять соціалістична  система  господарства  і соціалістична власність на знаряддя  та  засоби   виробництва,   що   утвердилися   внаслідок ліквідації   капіталістичної   системи   господарства,  скасування приватної власності на знаряддя та засоби виробництва  і  знищення експлуатації людини людиною.

СТАТТЯ 5.  Соціалістична  власність в Українській РСР має або форму  державної   власності   (всенародне   добро),   або   форму кооперативно-колгоспної  власності  (власність  окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

     СТАТТЯ 6.  Земля,  її надра,  води,  ліси,  заводи,  фабрики, шахти, рудники, залізничний, водний і повітряний транспорт, банки, засоби зв'язку,  організовані державою великі сільськогосподарські підприємства (радгоспи, машиннотракторні станції і т.п.),  а також комунальні підприємства  і  основний  житловий  фонд  у  містах  і промислових  пунктах  є  державною  власністю,  тобто  всенародним
добром.

     СТАТТЯ 7. Громадські підприємства в колгоспах і кооперативних організаціях  з  їх живим і мертвим інвентарем,  продукція,  що її виробляють колгоспи і кооперативні  організації,  а  так  само  їх громадські будівлі становлять громадську,  соціалістичну власність колгоспів і кооперативних організацій.

     Кожний колгоспний   двір, крім основного доходу від громадського    колгоспного   господарства, має в особистому користуванні невелику  присадибну  ділянку  землі  і  в  особистій власності  підсобне  господарство  на  присадибній ділянці,  жилий будинок,     продуктивну     худобу,     птицю     та      дрібний сільськогосподарський     інвентар    -    згідно    з    статутом сільськогосподарської артілі.

     СТАТТЯ 8. Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безплатне і безстрокове користування, тобто навічно.

     СТАТТЯ 21.   Верховна   Рада   Української   РСР   обирається громадянами     Української  РСР  по виборчих округах   на   строк чотири роки за нормою: один депутат на 100 000 населення.

     СТАТТЯ 89.  Народні  судді  районних (міських) народних судів обираються  громадянами  району  (міста)  на  основі   загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п'ять років.

     СТАТТЯ 119.  Вибори  депутатів є прямими:  вибори до всіх Рад депутатів  трудящих,  починаючи  від  сільської  та  міської  Ради депутатів   трудящих   аж   до  Верховної  Ради  Української  РСР, провадяться громадянами безпосередньо шляхом прямих виборів.

     СТАТТЯ 120. Голосування при виборах депутатів є таємним.

     СТАТТЯ 121.  Вибори  депутатів  до  Рад  депутатів   трудящих Української РСР провадяться по виборчих округах. Виборчі норми для кожної обласної,  районної, міської, районної в місті, сільської і селищної  Ради  депутатів  трудящих встановлюються "Положенням про вибори до обласних,  районних,  міських,  сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР".

     СТАТТЯ 122.  Кандидати  при виборах виставляються по виборчих округах.

     Право виставлення кандидатів забезпечується  за  громадськими організаціями  й товариствами трудящих:  комуністичними партійними організаціями, професійними спілками, кооперативами, організаціями молоді, культурними товариствами.

     СТАТТЯ 123.   Кожний  депутат  зобов'язаний  звітувати  перед виборцями про свою роботу і про роботу Ради депутатів  трудящих  і може  бути в усякий час відкликаний за рішенням більшості виборців у встановленому законом порядку.

2. УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР 1973р

Про внесення змін до статті 48 "Положення про вибори до обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР"

Президія Верховної Ради Української РСР постановляє:

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 березня 1971 року "Про часткові зміни виборчих норм по виборах до сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР" частини другу і третю статті 48 "Положення про вибори до обласних, районних, міських, сільських і селищних Рад депутатів трудящих Української РСР" викласти в такій редакції:

"Виборчі округи на підставі статті 121 Конституції Української РСР утворюються за слідуючими нормами: один виборчий округ на кожні 75 чоловік населення, однак не менше 35 і не більше 120 виборчих округів.

На території сільських і селищних Рад з населенням до 500 чоловік, з дозволу Президії Верховної Ради Української РСР, може бути утворено і менше 35 виборчих округів". (34 округи – це ОДИН депутатвід 15 жителів)

Голова Президії Верховної Ради Української РСР	І. ГРУШЕЦЬКИЙ
Секретар Президії Верховної Ради Української РСР	Я. КОЛОТУХА
м. Київ 3 квітня 1973 року N 1541-VIII

3. З-н  Про вибори до місцевих Рад народних депутатів Української РСР 1987р.
     ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1979, N 28, ст. 359 )
     { Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії ВР УРСР
       N 3687-XI ( 3687-11 ) від 12.03.1987, ВВР, 1987, N 12,        ст. 223 }

     Стаття 14. Утворення виборчих округів
     Для виборів депутатів  до  місцевих  Рад  народних  депутатів Української РСР утворюються виборчі округи:

     до обласної Ради народних депутатів - від 150 до 500 виборчих округів;

     до Київської міської Ради народних депутатів -  600  виборчих округів,   Севастопольської   міської  Ради  народних  депутатів - 375 виборчих округів;

     до районної Ради народних депутатів - від 75 до 150  виборчих округів;

     до міської    Ради   народних   депутатів   міста   обласного підпорядкування - від 75 до 500 виборчих округів;

     до міської   Ради   народних   депутатів   міста    районного підпорядкування - від 50 до 150 виборчих округів;

     до районної  в  місті Ради народних депутатів - від   75   до 250 виборчих округів;

     до селищної, сільської Ради народних депутатів - від  25   до 75 виборчих округів.

     У межах норм,  встановлених цією статтею,  кількість виборчих округів для виборів до кожної  обласної  Ради  народних  депутатів визначається   Президією   Верховної   Ради  Української  РСР,  до районної,  міської,  районної в місті,  селищної,  сільської  Ради народних   депутатів   -  виконавчим  комітетом  вищестоящої  Ради народних депутатів,  виходячи з кількості населення,  території та інших місцевих умов.

 4. Про вибори депутатів місцевих Рад народних депутатів
                         Української РСР (1992)

           II. ПОРЯДОК ПРИЗНАЧЕННЯ ВИБОРІВ І УТВОРЕННЯ  ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ

     Стаття 15. Призначення виборів

     Вибори депутатів  обласних,  районних,  міських,  районних  у містах,  селищних і сільських Рад народних  депутатів  Української РСР  призначаються Верховною Радою Української РСР не пізніш як за чотири місяці до закінчення строку повноважень депутатів  місцевих Рад.

      Повідомлення про день виборів публікується в пресі.

     Стаття 16. Порядок утворення виборчих округів

     Для виборів  депутатів  місцевих  Рад   утворюються   виборчі округи:
     до обласної Ради народних депутатів - від 100 до 300 округів;
     до Київської міської Ради народних депутатів -  300  округів, до Севастопольської міської Ради народних депутатів - 200 округів;
     до районної Ради народних депутатів - від 50 до 100 округів;
     до міської    Ради   народних   депутатів   міста   обласного підпорядкування - від 50 до 250 округів;
     до міської    Ради   народних   депутатів   міста   районного підпорядкування - від 25 до 75 округів;
     до районної в місті Ради  народних  депутатів  -  від  50  до 150 округів;
     до селищної,  сільської  Ради  народних депутатів - від 15 до 50 округів.

     У межах норм,  встановлених цією статтею,  кількість виборчих округів  для  виборів  депутатів  до  кожної  обласної,  районної, міської,  районної в  місті,  селищної,  сільської  Ради  народних депутатів   визначається  відповідною  Радою  народних  депутатів, виходячи з кількості виборців,  особливостей  території  та  інших місцевих умов.

5. Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації [...]

Верховна Рада України; Конституційний договір від 08.06.1995 № 1к/95-ВР

Стаття 6.     Наступні вибори народних  депутатів  України  проводяться  за змішаною  мажоритарно-пропорційною  системою.

     Стаття 47. Місцеве самоврядування в Україні - це  гарантоване  державою право територіальних колективів громадян та обраних  ними органів  місцевого  самоврядування   самостійно   вирішувати   всі питання місцевого значення  в  межах  Конституції  (  888-09  )  і законів України.

     Стаття 55. До складу сільських, селищних,  міських,  районних та обласних  Рад  входять  депутати,  загальна  чисельність  яких, залежно  від  кількості  населення,  що  проживає   на   території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, не  може  бути меншою семи і більшою 75.

6. Закон України "Про вибори депутатів місцевих рад"

Документ 14/98-вр, - Прийняття від 14.01.1998

  Стаття 5. Визначення загального складу місцевих рад

     1. Рішення  про  загальний  склад   (кількість   депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймається відповідною радою поточного скликання не пізніш як за 75 днів до дня виборів.

     2. У   разі,   коли   рада   поточного   скликання  у  строк, встановлений частиною першою  цієї  статті,  не  визначиться  щодо загального   складу  ради,  яка  має  обиратися,  загальний  склад відповідної  ради  дорівнює  мінімальній  межі,  встановленій  цим Законом.

     3. Загальний склад сільської,  селищної,  міської, районної у місті ради має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю населення:

     до 3 тисяч - від 15 до 25 депутатів;
     до 5 тисяч - від 20 до 30 депутатів;
     до 20 тисяч - від 25 до 35 депутатів;
     до 50 тисяч - від 30 до 45 депутатів;
     до 100 тисяч - від 35 до 50 депутатів;
     до 250 тисяч - від 40 до 60 депутатів;
     до 500 тисяч - від 50 до 75 депутатів;
     до 1 мільйона - від 60 до 90 депутатів;
     понад 1 мільйон - від 75 до 120 депутатів.

8. Закон «Про місцеві Ради…» 

През.України Л.КРАВЧУК  м. Київ, 7 грудня 1990 року N533-XII 

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/533-12/page

     Стаття 56. Громадські комітети і ради самоврядування 

     Громадські комітети  і  ради  самоврядування  утворюються  за територіальною  ознакою.  Територія  їх  діяльності   визначається виконавчим  комітетом  міської,  районної  в   місті,    селищної, сільської  Ради   народних   депутатів,    виходячи  з  соціально- економічної    цілісності  території  та  з урахуванням пропозицій населення.

     Громадські  комітети  і  ради    самоврядування    обираються загальними зборами (сходами) громадян або їх представників.

     Громадські комітети і ради самоврядування  здійснюють  окремі повноваження, передані їм Радами, а також інші повноваження.

     Громадські комітети і ради самоврядування будують свою роботу відповідно до цього Закону, інших законодавчих  актів  України,  а також  статутів  (положень),  затверджених   загальними    зборами (сходами)   громадян   або   їх  представників  та  зареєстрованих виконавчим комітетом  міської  (міста  обласного  підпорядкування) Ради або місцевою державною адміністрацією. 

 7.П О С Т А Н О В А КМ від 20 липня 1991 р. N 102 

            Про визнання такими, що втратили чинність, 

   деяких рішень Уряду УРСР у зв'язку з прийняттям Закону УРСР 

       "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР 

                    та місцеве самоврядування" 

    У зв'язку з прийняттям Закону УРСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР  та  місцеве  самоврядування" ( 533-12 ) Кабінет Міністрів Української РСР  п о с т а н о в л я є: 

   Визнати такими,  що втратили  чинність,  рішення  Уряду  УРСР згідно з переліком, що додається. (119 документів)

 

     Прем'єр-міністр УРСР                                  В.ФОКІН 

     Державний секретар

     Кабінету Міністрів УРСР                              В.ПЄХОТА 

9.  РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР   П О С Т А Н О В А «Про затвердження Положення про централізовані бухгалтерії при виконавчих комітетах сільських, селищних і міських (міст районного підпорядкування) Рад народних депутатів»  від 22 грудня 1980 р. N 655 Київ

( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ УРСР N 102 від 20.07.91 )

  Приймання і здача справ при призначенні та звільненні головного бухгалтера оформляється актом після перевірки стану бухгалтерського обліку і звітності районним (міським) фінансовим відділом.

III. Права і обов'язки головних бухгалтерів централізованих бухгалтерій

22. Головний бухгалтер централізованої бухгалтерії у необхідних випадках вимагає від керівників установ, підвідомчих сільській, селищній, міській (міста районного підпорядкування) Раді народних депутатів, вжиття заходів до підвищення ефективності використання державних коштів, до посилення збереження соціалістичної власності, забезпечення правильної організації бухгалтерського обліку та контролю і вносить пропозиції районному (міському) комітету народного контролю про проведення грошових нарахувань на службових осіб, які заподіяли своїми неправильними діями або нерозпорядливістю матеріальні збитки державі.

24. Головний бухгалтер централізованої бухгалтерії несе нарівні з головою виконкому сільської, селищної, міської (міста районного підпорядкування) Ради народних депутатів відповідальність:

б) за ослаблення контролю за забезпеченістю збереження соціалістичної власності і правильним витрачанням коштів та матеріальних цінностей, здійсненням режиму економії;

Володимир Степаненко,   член координаційної ради
асоціації громадських організацій Дніпропетровщини «ХІД».