Я думаю психологам, які займаються вивченням фобій,
слід внести до їх списку іще одну. Назвемо її «тітушкофобія». Зараз вона, у
зв’язку із сезонним загострюванням, набуває все нових і нових, навіть,
пароноїдальних і шизофренічних форм.
Хвороба сильна і страшна, бо пошкоджує довірливий мозок українців. Розповсюджується вона повітряно-крапельним шляхом, особливо у місцях великого скупчення людей, переважно з трибун та через рупори. Марлеві пов’язки, навіть, з гербами УПА, не допомагають.
Важко сказати хто був нульовим пацієнтом, але найбільш постраждалих від цієї хвороби видно неозброєним оком.
Стоять собі люди на майданчику, кричать, галасують, сварять когось. Аж тут мимо проходить звичайний хлопчик спортивної статури, який іде собі з тренування. З натовпу: «Це тітушка! Він зараз нас буде провокувати! Ганьба! На йолку! Тікай хто куди!».
Або хтось з перехожих вирішив на пам’ять сфотографувати дивакуватий натовп, який зібрався на одній з центральних площ і сам не знає своїх вимог. З натовпу: «Тітушки слідкують за нами! Чекайте репресій! Вони покажуть ці фотографії комусь і нас усіх посадять!» Хоч одного посадили?
Хтось криво подивився – тітушка. Випадково наступив на ногу – тітушка. Підслизнувся і впав – це тітушки водою поливали, щоб слизько було. А якщо хтось раптом не вірить у святість народних вождів і має власну думку – очевидний тітушка-провокатор.
Як бачите, симтоми тяжкі. І це не найбільш страшна форма. Коли хвороба починає прогресувати, бідні рецепієнти починають бачити тітушок у своїх сусідах, колегах і, навіть, родичах. Життя в постійному очікуванні провокацій перетворюється на жах. А провокацій все немає і немає. Ворог спеціально затаївся для провокативного стрибку... Потрібно постійно пильнувати, он хлопці з портфеликами зі школи йдуть – 100% тітушки...
Шановні читачі, я буду надіятися, що до вас ця зараза не дібралася. Не уникайте хворих, а навпаки домомагайте їм, пояснюючи, що спортсмен – це спортсмен, фотограф – це фотограф, а школяр – це школяр.
Немає коментарів:
Дописати коментар