Рішення Президента Віктора
Януковича відмовитися від підписання Угоди про асоціацію із Євросоюзом
пов'язують із його бажанням залишитись при владі після виборів 2015 року.
Зважаючи на фактор Євромайдану, західні медіа переконані, що у історії з
підписанням Україною Угоди з ЄС ще зарано ставити крапку.
Майдан може ще
перемогти
"Ключем до розуміння рішення української
влади про вибір інтеграції – з Росією чи ЄС – є не благо країни, а особистий
інтерес Віктора Януковича", - вважає Rzeczpospolita.
Віктор Янукович хоче залишитися при владі
після виборів 2015 року та зберегти величезне багатство, яке накопичила його
сім’я, його оточення та він сам. Через катастрофічну економічну ситуацію, в
якій опинилася Україна, та опитування, що вказують на перемогу лідера опозиція
Віталія Кличка, Янукович може врятуватися, лише якщо отримає величезну
фінансову підтримку з-закордону або якщо сфальсифікує результати виборів.
Видання вважає, що президент Росії Володимир
Путін пообіцяв Януковичу принаймні не підтримувати альтернативного
проросійського кандидата на виборах 2015 року і визнати його перемогу незалежно
від можливих фальсифікацій.
Натомість, ЄС не лише відмовляє Януковичу у
фінансовій підтримці, але й не змириться з фальсифікаціями.
Вибір Януковича був би очевидним,
якби Путін за свою підтримку не вимагав вступу України до Митного Союзу.
"А це означає не лише кінець балансування між Брюсселем та Москвою, але й
загрожує перетворенням України на російську губернію та підпорядкуванням
українських олігархів волі Кремля". Rzeczpospolita припускає, що жоден з
них не хоче повторити долю колишнього власника "ЮКОСу" Михайла
Ходорковського.
Власне тому Янукович зволікав з рішенням про
припинення підготовки до підписання Угоди з ЄС аж до минулого четверга і
оголосив про нього не особисто, а через прем’єра Миколу Азарова, зберігаючи
певний простір для маневру.
У цьому контексті демонстрації, що
відбувалися у Києві у неділю, можуть ще схилити президента до зміни рішення.
Янукович добре пам’ятає приниження, якого зазнав дев’ять років тому, коли попри
Помаранчеву революцію хотів фальсифікувати результати виборів. Якщо він зробить
висновок, що громадська думка знову мобілізується проти нього, то, можливо,
вирішить, що йому вигідніше виступити у ролі рятівника народу та підписати
Угоду про асоціацію з ЄС. У такому випадку мотивація Януковича не буде
шляхетною, але наслідки його рішення виявляться точно гідними похвали. Тому у
найближчі дні варто вболівати за демонстрантів на Майдані.
Як нейтралізувати
російський батіг
Пьотр Косьціньскі, керівник Східної програми
Польського інституту міжнародних відносин, у статті в Rzeczypospolitej
розмірковує про те, як можна нейтралізувати тиск Росії на Україну, щоб дати
змогу останній підписати Угоду про асоціацію з ЄС.
Косьціньскі вважає, що Україна ще має
можливість підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Теоретично, зберігається навіть
шанс – невеликий – що її вдасться підписати навіть під час саміту Східного
Партнерства 28-29 листопада у Вільнюсі. Проте, з політичної точки зору,
реалізувати цю можливість було б дуже складно: "Мало б статися щось таке,
що запевнило б українську сторону, що їй нема чого боятися, що ЄС підтримає її,
надасть фінансову допомогу, захистить від Росії". Це тому, що як можна
припустити, "пауза" має одну найважливішу причину: президент Росії
Володимир Путін ефективно залякав Януковича.
Аналітик розмірковує, наскільки
були ефективні погрози Путіна:
"Звісно, тут виникає ключове питання:
наскільки російському лідеру вдалося залякати свого українського колегу? Чи
настільки, що він остаточно поховає ідею євроінтеграції та вступить до Митного
Союзу? Чи лише настільки, що Янукович вирішив виторгувати від ЄС щось більше та
просто утриматися від підписання вже готового документу?"
Косьціньскі має надію, що йдеться лише про
другий варіант, оскільки членство у МС було б для України і самого Януковича
невигідним: "Українські олігархи знають, що у зіткненні з російськими
олігархами не мають шансів. А Янукович та його оточення добре розуміють, що у
Митному чи Євразійському Союзі ніколи не будуть рівними партнерами для Путіна
та його людей".
Якщо Янукович вирішив виторгувати
у ЄС щось більше, то треба знайти нові засоби для укладення Угоди. Звісно, це
буде дуже важко зробити самому ЄС. Наразі не існує добрих методів підтримки
Києва у випадку російської блокади. Українській економіці, що переживає
серйозні клопоти, загрожує щось нечуване: після підписання Угоди їй можуть
завдати таких ударів, що їй буде важко піднятися – і це у час, коли її треба
буде фундаментальний спосіб реформувати. "Реформи самі по собі є дорогими
та болісними, але ж якими вони будуть за таких умов!" - нарікає
Косьціньскі.
Так що підтримка повинна бути
серйозною. Йдеться про допомогу з боку ЄС, МВФ та інших фінансових інституцій,
що буде результатом ретельних підрахунків. Одночасно та якомога швидше треба
проводити переговори з українською стороною, щоб зрозуміти на 100%, чого хочуть
українці.
Янукович зараз зазнаватиме тиску з різних
боків. Кремль його буде переконувати у тому, щоб він не підписував угоду.
Російські експерти весь час працюють над тим, як з якомога меншими витратами
запропонувати Києву не лише батіг, але й якийсь пряник. Другого власне немає –
російські пропозиції є доволі скромними, а погрозами важко отримати для себе
союзників.
З іншого боку, українська опозиція зробить
усе, щоб під гаслами євроінтеграції вивести людей на вулиці, переконати
суспільство, що Янукович його зрадив, що потрібна нова Помаранчева революція.
Якщо угода про асоціацію не буде підписана у найближчому майбутньому, то це
буде головний аргумент опозиції, що президента необхідно замінити.
Якщо ж російський батіг вдасться
нейтралізувати, а російський пряник буде замалий, то Янукович підпише угоду про
асоціацію. Хоча, мабуть, на це доведеться почекати.
Путін шокував Європу.
Німеччина втратила ілюзії
Gazeta Wyborcza вважає, що рішення
українського уряду про відкладення підписання угоди про асоціацію з ЄС
поглибило у Німеччині розчарування та обурення політикою Володимира Путіна.
Видання зазначає, що західна преса не надто
переймається відмовою України від зближення з ЄС. Проте, критика на адресу
Москви є особливо гострою: "Європейські газети писали про батіг Кремля,
нову залізну завісу, що відрізала Україну від Європи, або про черговий пакт
Молотова-Ріббентропа. У такий спосіб одна з німецьких газет описала пропозицію
Путіна, щоб ЄС та Росія самі домовлялися про майбутнє України".
Росія, щоб змусити Україну відмовитися від
європейських прагнень, вдалася до шантажу. Вона не приховувала, що якщо Київ
обере Європу, то українські олігархи втратять доступ до величезного російського
ринку, а тисячі українських працівників не зможуть вже працювати у Росії. Крім
того, вона почала за лаштунками обробляти українських політиків. Коли про план
складної інтриги, що мала торпедувати угоду з ЄС, написала у серпні українська
преса, західні дипломати були шоковані, але безсилі.
Росія, тиснучи на Україну,
показала, що Європу трактує не як партнера, а як загрозу. Свою сферу впливу –
саме Кремль визначатиме її кордони, не питаючи думки в інших – вона буде
захищати, не перебираючи засобами. Так, начебто зараз досі триває Холодна війна.
Те, що Путін хоче відбудувати
колишню радянську імперію, було відомо давно. Але уряди багатьох країн старої
Європи ефективно захищалися від цієї інформації, заклинаючи стратегічне
партнерство з Росією. Дедалі сильніше закручування гайок її громадянам вони пояснювали
російською специфікою та неможливістю прищепити у цій країні демократію. Зараз
наївних тез про дружбу з Росією вже неможливо захистити.
Минулого тижня мала місце безпрецедентна річ.
Канцлер Ангела Меркель, під час виступу у Бундестазі погрозила пальцем Росії.
Путін цим не перейнявся. Але важко підібрати більш чіткий сигнал, що відносини
з Росією переживають кризу.
Європа повинна переформатувати
відносини з Росією та почати розмовляти з нею єдиним, рішучим голосом. Кремль
грає з ЄС дедалі гостріше. Страждає не лише Литва, прихильниця зближення
України з ЄС, але й навіть неприхильні до цього процесу Нідерланди. Йдеться про
блокування імпорту молочної продукції з цих країн.
Gazeta Wyborcza вважає, що Путіну залежить на
тому, щоб представити ЄС як зовнішнього ворога. Але цей його намір Європа могла
б підірвати, скасувавши візовий режим для росіян. У такий спосіб, наприклад,
мешканці Калінінградської області могли на власні очі побачити "яка прірва
– попри запевнення рідної пропаганди – відмежовує їхню країну від Європи".
Втрачений шанс Києва
The Financial Times у своєму
редакційному коментарі висловлює думку про необхідність для Заходу знайти
спосіб нейтралізувати погрози Росії на адресу її сусідів.
Видання припускає, що Захід власне втратив
другий шанс інтегрувати до себе Україну. Перший було змарновано ще у 2008 році,
коли через тиск Росії було заблоковано її членство у НАТО.
Оскільки Україна, очевидно, що після силового
тиску з боку Росії, відклала підписання угоди про вільну торгівлю та асоціацію
з ЄС, політика Заходу щодо Східної Європи загалом потребує переосмислення.
Якщо угоду з Україною дійсно вже не врятувати,
то це означає перемогу Росії та Володимира Путіна – але Київ так само частково
буде винний у цьому. Президент України Віктор Янукович виявився, на
роздратування Заходу, ненадійним партнером для переговорів, що більше
зацікавлений у маневруванні між Брюсселем та Москвою для отримання найкращих
умов для свого оточення, ніж у модернізації своєї країни. Розворот Києва у бік
Росії врятував ЄС від дилеми: чи ставати союзником антидемократичного
президента, що всадив до в’язниці свого головного опонента.
Але крок України загострює питання щодо того,
чи не була створена на неправильних припущеннях програма "Східне
Партнерство", в межах якої ЄС пропонує укладення угод шістьом країнам з
колишнього СРСР. Принаймні, приклад Білорусі та Азербайджану, що відмовилися
брати у ній участь ще раніше, показує, що чимало автократичних еліт цих країн
хочуть лише утриматися при владі.
Європейському Союзу слід
парафувати угоду з Молдовою та Грузією на саміті у Вільнюсі та прискорити
підготовку до їхнього підписання й імплементації. Водночас, йому негайно слід
переосмислити сенс Східного Партнерства та вдихнути у цю програму нове життя. Йдеться
про "зміцнення зв’язків з громадянським суспільством та послаблення
візового режиму", щоб дедалі більше громадян та студентів мали змогу
побачити життя на Заході, і чинити тиск на свої еліти, що тримаються за владу.
ЄС та США повинні також сформулювати твердішу
відповідь Москві. Залякування Росією України, Молдови, Грузії та Вірменії –
через їхні наміри поглибити відносини з ЄС – кидає виклик нормам, що
сформувалися після закінчення Холодної війни і які дають змогу країнам робити
власний суверенний вибір. Якщо Росія фактично дозволяє собі мати право вето не
лише на членство окремих країн в оборонних союзах, але й на розвиток торгівлі з
певними блоками, то існує очевидна загроза для західної системи цінностей.
Під тиском Росії
Україна повертає на схід
The Washington Post у своєму
редакційному коментарі стверджує, що Володимир Путін викрутив Україні руки і
здобув перемогу – що є водночас серйозною поразкою Заходу – поховавши надії на
інтеграцію України з Європою.
Рішення українського уряду про відкладення
підписання угоди про асоціацію з ЄС видання сприйняло як "початок
переговорів про вступ до Митного Союзу, у якому домінує Москва".
Можливо, це рішення ще не остаточне, але якщо
Україна не зможе зблизитися з Європою, то це стане не лише поразкою для ЄС,
який протягом кількох років намагається укласти угоду про асоціацію з нею. Це
буде серйозним розчаруванням для мільйонів українців, особливо молоді.
Безперечно, президент України
Віктор Янукович зіткнувся зі складним вибором. Підписання угоди про асоціацію з
ЄС та можливість повного членства у майбутньому пропонували перспективу
модернізації, інвестицій, і, можливо, пакету допомоги від МВФ. З іншого боку, кредит
від МВФ означав би для Януковича обов’язок дотримуватися жорсткої програми
заощаджень, що ускладнила б його переобрання у 2015 році.
Раніше панувало припущення, що ЄС, для
підписання угоди з Україною, поставить своєю вимогою для Януковича звільнення з
в’язниці Юлії Тимошенко – для того, щоб дати їй змогу виїхати на лікування до
Німеччини. Тепер її майбутнє невідоме.
Врешті-решт, вирішальним чинником для України,
став, здається, російський шантаж: "Для того, щоб поставити своїх сусідів
на коліна, Росія готова змусити їх страждати".
Немає коментарів:
Дописати коментар