Старенький матеріал
про сучасне рабство:
«Ти чий холоп будеш?...» - Таке звернення в
недалекому майбутньому може стати дуже розповсюдженим і повсякденним на теренах
України.
Справа в тому, що з прийняттям
трудового кодексу в новій редакції, внесений до парламенту народними депутатами
В. Г. Харою, Я. М. Сухим і О. М. Стояном (всі регіонали), буде легалізовано
феодальний устрій, який закріпачить і без того безправних працівників і
узаконить порушення, поки що існуючого, трудового законодавства працедавцями.
Як і колись, на зміну родинному устрою, більш притаманному для українців, прийшов общинний з колективною
відповідальністю, а точніше - безвідповідальністю, а за ним феодальний. Історія
рухається по спіралі, час від часу повторюючи давно забуті історичні епохи.
Інститут сім’ї продовжують активно руйнувати через ЗМІ та Інтернет, нав’язуючи
нам чиїсь спотворені цінності. Можливо наступний закон, який розглядатиме і
прийматиме парламент буде стосуватись розподілу та затвердження
кланово-феодальних угідь, перснів-печаток та гербів, а можливо і гімнів та
прапорів окремих олігархічних кланів, крупних працедавців та латифундистів. Ну,
а потім можна затвердити законодавчо передачу у спадок цілих сіл з холопами,
работоргівлю, тощо. Символічно, що повернення до кріпосного права, вповноважені
«слуги народу» зі спотвореними інтелектом обличчями і мізками (невід’ємна риса
багатьох регіОНАЛІВ), приймуть під торгівельним брендом «made in Donbass», в
ювілей його скасування у 1861 році. Побули 150 років «вільними» - і досить.
Прийняття цього закону конче
необхідне теперішній владі тому, що Україну для людей вони уже побудували. Про
це говорилося у статті Миколи Осіпчука «Україна - для людей! Список людей
додається» на LELEKA NEWS. Залишилось закріпачити і поділити холопів. Підозри
про домовленості великих роботодавців конкретно в Дніпропетровську у мене
виникли уже дуже давно, коли я намагався знайти для себе більш оплачувану
роботу. З часом, після розмов з багатьма людьми, це отримало підтвердження. В
процесі спілкування, дізнавшись про місце роботи співрозмовника, я легко, з
невеликою похибкою, вгадував розмір його, або її заробітної плати. У дев’ятьох
з десяти випадках я влучав у «яблучко». Це означає тільки одне – звільняйся не
звільняйся, а кращого не знайдеш, або навіщо міняти шило на мило.
Cвій власний досвід
працевлаштування я висвітлював у статті «Неспекотне літо 2011-го?!» на LELEKA
NEWS у серпні місяці. Наразі хотілося б згадати про умови праці і ставлення до
працівників того ж підприємства з боку їх працедавця. Мені здається, це буде
яскравим прикладом того беззаконня, яке спробують затвердити ті, кому ми
платимо величезну зарплату, на відміну від себе, і хто мав би служити на нашу
користь і на користь нашої держави.
Про занедбаний стан підприємства,
про яке піде мова, я згадував у статті «Вибірковий підхід до системних питань»
на уже вище згаданому сайті з ілюстрацією у вигляді викладених фото матеріалів.
Отож, в перший день, зазвичай,
багато чого не бачиш і не помічаєш, того, що «вилазить» потім, але мені чомусь
запам’яталися засмучені очі працівників підприємства. Та і як інакше вони мали
б дивитися у мій бік, якщо власник підприємства найняв нашу охоронну фірму для
контролю за ними. Робочий день починався о 8-00 і умовно закінчувався о 17-00.
Умовно… Бо за два місяці мого перебування на цьому підприємстві, своєчасно з
роботи йшли декілька працівників – переважно жінки. Всі інші працювали в
середньому по 12-14 годин. Умовно існувало поняття – вихідний день (один
вихідний – неділя). Чому умовно? Тому, що в неділю зазвичай більшість
робітників роз’їжджалися у відрядження монтувати виготовлену за тиждень
кропіткої праці продукцію: металеві решітки, офісні меблі, алюмінієві вікна
(те, що виробляли, окрім тренажерів). Обідня перерва тривала 30 хвилин – хутко
поїли і до роботи, нема чого про політику, про зростання цін та тарифів, про
важку працю і «достойну» заробітну плату «ляси точити». Активно впроваджувалась
система матеріальних покарань за будь-яку провину, а головне – це «текучка». З
приблизно сімдесяти – десять, наближених до феодала працівників на посадах,
були працевлаштовані офіційно, інші ж працювали за зарплату в «конвертах».
Випробувальний термін визначав також феодал. Ну, а саме головне – це камери
відеоспостереження, їх не було тільки в туалетах і душовій. Зі слів місцевої
охорони 99% території підприємства знаходились під контролем відеонагляду
записуючи все, що відбувається на флеш-пам’ять. Відеоматеріал слугував дуже
вагомим аргументом для звільнення неугодних.
І це відбувається за часів
діючого, а точніше НЕ діючого старого 1971 року КЗпП (Кодекс законів про
працю), а що чекати від роботодавців після прийняття КЗпП в новій
канібалістичній редакції від антиукраїнської влади, в якому повноваження
феодалів збільшуються в рази.
Дії цієї горе-влади зрозумілі.
Треба зробити все, щоб українцям не жилося і не працювалося в рідній країні.
Витіснити їх зі своєї землі, а на їх місце завести робочу силу з Азії, яка за
порцію рисової каші, або овочевого рагу працюватиме і вдень і вночі.
Історія рухається по спіралі і
може статися так, що світу явиться новий Святослав Хоробрий, Іван Мазепа, Симон
Петлюра…
P.S. Повертаючись додому з роботи,
в трамваї вголос обурився на підняття вартості проїзду у міському
електротранспорті у місті Дніпропетровську (з 15 листопада цього року), чим
привернув увагу кондуктора. У розмові вона розповіла про важкі умови праці і
про впровадження системи штрафних санкцій на їхньому, поки що, державному
підприємстві. Наприклад, нещодавно інспектори цього підприємства (не ДАІ)
оштрафували водія трамвая на 50 грн. за… перевищення швидкості!? Ну, явно, що
хлопцям не вистачало на пляшку горілки, бляшанку шпротів і плавлений сирок…
Сергій Філіпенко
Немає коментарів:
Дописати коментар