Візит Ірини Фаріон у Донецька 25
червня і по-літньому ледачий медіашум, який цей візит супроводжував, змушують
визнати: Партія регіонів дійсно вибрала європейський шлях. Потихеньку регіонали
вчаться цивілізованого лукавства, маніпуляціям і десь навіть стратегічного
мислення. Ну, принаймні, деякі з них. Виступ бойового цербера «Свободи» у
вотчині донецьких вирішило відразу два завдання: контрольно-вимірювальну і
пропагандистську. Безсумнівний стратегічний успіх.
Думка про те, що ВО «Свобода»,
принаймні, у своїй нинішній іпостасі, - це політичний проект Партії регіонів,
не нова і не оригінальна. Будь-хто, хто вивчить «свободівську» активність в
останні два роки, побачить, що за цими націоналістами не числиться ніяких
вагомих і значущих досягнень. Струс повітря, порожні погрози, провокації та
хронічний мовний почухуй в запущеній формі - ось все, на що здатні колишні
комсомольці і пристосуванці під маскою націоналістів.
Основні завдання «Свободи»:
приманювати радикалів і латентних політичних романтиків, з іншого боку -
відлякувати людей більш помірних поглядів. Перших «свободівці» пригощають
своєрідним смузі-фашизмом. Солоденька ідеологічно-історична тюря з легким
присмаком нацизму і пікантними нотками протесту робить борців соловейних,
важкими на підйом і реальні дії. Перед носами інших представники «стрижневий
української нації» махають жупелами у вигляді Бандери і Шухевича. Опудала
неабияк потягати, побиті міллю, але все ще працюють.
Якби метою «свободівців» було
отримання реальної влади, їм слід було б, в першу чергу, заручитися підтримкою
якомога більшої частини населення країни. Для цього потрібна нова, більш
зважена риторика і стриманість. Особливо зараз, коли до парламентських виборів
ще далеко, а на президентських радикально налаштовані українці, що підтримують
«Свободу», ніяк не зможуть забезпечити необхідну кількість голосів.
Втім, успіху можна було б досягти
і без відмови від радикальної позиції. Досить зосередити свою увагу на
будь-якій, по-справжньому гострій для України проблемі, і почати її вирішувати
в міру сил. Але, на жаль. Те, якою мовою ведуть мовлення з трибуни Верховної
Ради, турбує «свободівців» набагато сильніше, ніж стрімке зубожіння населення,
епідемія туберкульозу та гепатиту, деградація молоді та ще сотня подібних
проблем.
Отже, що ж сталося в Донецьку 25
вигідно? З ранку до актової зали шахти ім. Засядька зігнали близько 600 типових
представників місцевого електорату. Вийшла прекрасна контрольна група. Людям
пообіцяли зустріч з народним депутатом з фракції ПР і, за сумісництвом, місцевим
«годувальником» Юхимом Звягільським. «Спочатку було обговорення робочих питань,
а потім Звягільський представив робочим викладача української мови з
Львівського університету Ірину Фаріон», - розповів один з учасників
«фокус-групи».
Перший час аудиторія не могла
зрозуміти, про що щебече дамочка, одночасно схожа на радянську вчительку і
блондинисту БДСМ-домінаторшу. Однак поступово зміст слів почав доходити до
стомлених життєвої рутиною шахтарських мізків. Піднявся шум. Господарю
Звягільському довелося навіть втрутитися і присоромити найбільш недбайливих.
Фаріон продовжила розповідь про такі «знакові» для донецького регіону
особистості, як Василь Стус і Степан Бандера.
Після зустрічі з шахтарями Фаріон
відправилася в готель «Єва». Там її і соратників очікували легкий СПА-масаж від
комуністів і презентація книги «Мовна норма: знищення, пошук, віднова». Однак
це вже не так цікаво. Краще повернемося до тези про двох вирішених завданнях
для Партії регіонів.
На зустрічі з шахтарями електорату
наживо показали «пугало», яке в 2015 році буде заганяти виборців в потрібний
політичний кут. Зафіксували реакцію «дичини». Проаналізували, наскільки вдало
вибрані образ і ідеологічна платформа, відзначили, що потрібно доопрацювати.
Паралельно трохи підбадьорили і
полякали людей. Фраза Фаріон «я не хочу і не буду жити без Донецька» в
контексті її звичайної поведінки звучить загрозливо. Вона чудово доповнює
відбиток істеричною агресії, який залишила Ірина Дмитрівна в душах шахтарів. У
місцевих ЗМІ і на форумах вже почали обсмоктувати подробиці візиту «говорить
голови» ВО «Свобода».
Цілком можливо, що Фаріон діє, не
підозрюючи про свою функцію політичної Страшили. Що вона твердо впевнена в
самостійності «Свободи». Але це тільки на руку регіоналам. Її непідробна
одержимість і жива невдавана агресія створюють дуже правдоподібну ілюзію.
Ілюзію загрози фашизму. У якомусь сенсі Фаріон навіть ефективніше
Жириновського. Тому не завжди вдається приховувати свій розум, і тому він не
так сильно жахає розсудливих людей. А з очей спікера «Свободи» на
співрозмовника дивиться первородний хаос.
Чим ближче будуть президентські
вибори, тим жорсткіше, безумніше будуть риторика і витівки «свободівців».
Партія регіонів буде подаватись як єдина альтернатива українських неофашистів.
Як менше зло, до якого за останні роки вже встигли притерпітися.
Немає коментарів:
Дописати коментар