Нещодавно в одному із топових українських видань
прозвучала ідея нардепа Сергія Гриневецького запровадити в Україні 8
територіально-адміністративних утворень замість 24 областей.
В числі інших запропоновано створити так званий
«Карпатський регіон» (Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська
області). Замість пропозицій про реальне відновлення ефективного місцевого
самоврядування, депутат запропонував «укрупнити» адміністративно-територіальні
одиниці цього рівня. Крім проблем економічних, ментальних та чисельних інших,
не враховано головного – критерію доступності адміністративного центру для
жителів відповідної територіальної одиниці.
Чи це актуальний проект такої собі «чергової
федералізації» України чи це спроба "централізувати" державу чи це
справді проект, продиктований часом? Чи хотіли б ви жити в Карпатському регіоні
і, якщо так, то де мала б бути його столиця? -
із такими питаннями кореспондент Фіртки звернувся до політиків та
політологів.
Тарас Возняк
політолог, культуролог
Це дивні мрії.
Але з іншого боку за цим може критися і позитив, і негатив. Те, що Україні
потрібна адміністративно-територіальна реформа, то це зрозуміло. Так як Сталін
нарізав області, то вже напевно пережило себе.
Інше питання –
як це буде використано. Для того, щоб стимулювати різного роду сипаратизми, чи
воно буде використано дійсно для оптимізації державного управління? Мені
здається, що у виконанні пана Гриневецького це виглядає швидше на спробу
автономізувати Південь і Схід України з тією метою, щоб помало підготовлювати
країну до її розподілу.
Цей Карпатський
регіон є штучним. Якщо говорити про Західну Україну, то Галичина і Закарпаття –
це зовсім різні території. І якщо дивитися із еконоімнчої точки зору, то
Закарпаття повинно мати свою відповідну адміністративну одиницю. І з трьома
галицькими областями плюс Чернівцями – воно ніяк не в’яжеться.
Тут є ще один
момент, коли історичну Галичину ділять, відриваючи Тернопільську область,
частина земель якої є історично галицькими землями. У цьому немає сенсу.
Кость Бондаренко
політолог
Йдеться про те,
щоб якимось чином відійти від старої радянської системи адміністрування і
районування, яка базувалася на партійному принципі. Були такі підходи. А зараз
вони не актуальні і тому йдеться про те, щоб провести укрупнення. Реформа
призначена для зменшення кількості бюрократичного апарату і оптимізації взагалі
кількості держслужбовців задіяної в системі управління.
Реформа
виправдана часом. Коли прийшли «помаранчеві» вони теж говорили про
адміністративно-територіальну реформу. Роман Безсмертний мав свій проект. Ще в
1990 році Вячеслав Чорновіл також пропонував реформу із утворенням 10 земель.
Фактично Сергій Гриневецький повторює цю концепцію.
Тобто ці спроби
є вже давно. Наскільки вони будуть прийнятими чи не прийнятими, то це вже інше
питання. Зараз можна говорити тільки про певний проект Гриневецького. Але він і
сам розуміє, що потрібен час і обговорення.
Роман Ткач
З приходом цієї
влади в суспільстві заговорили про те, що Україну потрібно поділити. Але я
думаю, що всі їхні пропозиції, це якраз не на реальне вирішення справ, а для
того, щоб знайшлися якісь деструктивні сили, які зараз підхоплять цю тему і
почнуть її обговорювати так, що вона йтиме на грані фолу. Тобто працюватимуть
не на результат, а щоб ще більше посварити регіони України. Це чергова
провокація і результату не буде. Якщо б це був серйозний проект, то треба би
було розглянути його публічно, щоб експерти розглянули і обдумали усі ці речі.
В першу чергу потрібно, щоб запрацювало місцевев самоврядування, а вже потім
щось ділити.
Цей проект
Гриневецького – це черговий крок до розколу України.
Про те, що цей
проект пройде, я навіть обговорювати не хочу. Я люблю свою землю Галичину,
люблю Київ, Україну.
Юрій Романюк
депутат Івано-Франківської облради, лідер
фракції ВО "Батьківщина"
По-перше: треба
задатися головним запитанням, чому саме зараз, вносять цей абсурдний
законопроект і кидають його в розпечене конфліктами наелектизоване суспільство?
Від чого влада намагається відвернути всю увагу громадян і завести нас усіх у
блуд? Кому, так терміново припекло шматувати Україну? Адже, за Конституцією
Україна унітарна держава, а не федеративна.
По-друге:
навіть якщо і вдаватися в обговорення її сутності, то виходить цілковита дурня.
Галичину "рувуть за живе", відсікаючи Тернопільску область, натомість
додаючи географічно автономне Закарпаття. Депутат Гриневецький настільки
далекий "від народу", історії, культури, релігії, ментальних
відмінностей окремих територій України, що навіть не уявляє собі куди він сам
вляпався, або куди ним скерували чиїсь провокативні волохаті клешні.
По-третє:
мотивуюча частина з його пояснюючої записки "всіх вигод і покращень"
від такого укрупнення, прямо протирічить реальним очікуваним катастрофічним
наслідкам.
Як можна з
Хуста чи Рахова, або з Верховини чи Косова, їхати понад 200 км через гори і
перевали, до центру Карпатського регіону у Львові, задля якогось папірця,
погодження, тощо.І назвати це вчергове покращенням, від того, що вже є у
Франківську? І чому,якщо цей папірець чи рішення будуть ухвалювати/погоджувати
у Львові, то корупції вже не стане? А куди, вона подінеться? Дурня повна.
Аналогічно,
корупції не стане у Києві? Донецьку? Одесі?
Як можна
розірвати Галичину? Відшматувати Тернопілля? Робіть собі у Донецьку і Одесі
таке покращення, а нам не треба. Галичина не погодиться на такі експерименти та
ігри у розкол держави, напередодні президентських виборів, задля лише одного: збереження
правлячого олігархічно-бандитського режиму ще при владі на наступну каденцію.
За всіма цими
аферистичними маніпуляціями правлячого режиму чітко прочитується сценарій
увіковічнення режиму Януковича при владі, будь-якими шляхами.
Завдання місцевих
територіальних громад та їх представників, у радах всіх рівнів, унеможливити
шматування держави на удільні князівства в інтересах окремих олігархів та
членів правлячої "сім"ї".
Сергій Адамович
доктор історичних наук, депутат
Івано-Франківської облради
Гриневецький –
один із тих, хто відзначився у 2004 році як такий, що виступав за автономію
Новоросійського краю – Півдня України. І фактично був сепаратистом на той
момент. А таке укрупнення нині є шкідливим, бо наші області ідеально
відповідаюють, наприклад, зразку департаментів у Франції. Тобто наша область,
наприклад, самостійно не здатна сепаруватися. Вона занадто маленька. Якшо буде
це укрупнення, то воно призведе до закриття в окремих нішах – Схід, Південь,
Північ. А увесь Карпатський край здатний сепаруватися, бо він більший за
розмірами. Я думаю, що це ні до чого не призведе.
У Польщі
реформа, до прикладу, готувалася роками. Спочатку досліджувалося питання, потім
йшла сама реформа. Це все тривало до 10 років. А у нас постійно намагаються усе
зробити якимось таким шабельним ударом. То Безсмертний за рік хотів провести
реформу, то тепер ще хтось. Це називається, коли нема реформи, то давайте
будемо їх імітувати.
Це має бути
тривалйи процес, якщо він взагалі потрібний. Це все величезні кошти. Їх зараз у
країн інемає. Це сьогодні не на часі через відсутність коштів, це не на чаї щей
тому, що може призвести до зростання сепаратистських тенденцій в окремих
районах і не вважаю, що воно добре підготовлено.
Якщо говорити
теоретично, що реформа відбулася, то звичайно, що я хотів би тут жити, бо це
моя маленька батьківщина. А щодо столиці, то напевно Львів би мав стати. Але
тут треба визначати усе логістично. От для прикладу, Київ – він логістично
розташований правильно – на перетині шляхів, Харків був не зручним. Такі
реформи деколи навіть призводять до виникнення нової столиці – тобто будуються
чисто адміністративні центри, до яких легко підїхати. Поки що це складне
запитання.
Ігор Ткач
інформаційний аналітик та спеціальний
кореспондент газети "Вікна" vikna.if.ua
Ми й так живемо
в Карпатському регіоні. Будь-яка організація простору, організована людиною має
певний сенс. В традиційному розуміння - це означення центру, нульового
кілометра, священної осі, навколо якої простір і організовується.
Адміністративна реформа країні потрібна, бо змінилась і структура населення і
чисельність, країна змінилася. Але ці зміни краще б не відбувались за цієї
влади. Запропоноване укрупнення в Україні - повторює субєкти федерацій
сусідньої держави, де всю владу на місцях дано на відкуп місцевій знаті і сама
ця знать призначається. Про ніяке самоврядування тут не йдеться. Реформа такого
плану передбачає одне - кількість "смотрящих" зменшується, бо з
кадрами там також проблема, а система насосів по викачці народних грошей нагору
стає більш стрункою.
Фактично
запроваджується модель "прямого управління", де зникає середня ланка
управлінців, котрі в залежності від політичних симпатій і власного достатку
можуть чи саботувати чи активізовувати будь-які зміни.
Центральна
влада забирає останній запобіжник, як би це не парадоксально було - але армія
чиновників середньої руки, часом непрофесійних і зажерливих рятувала країну
своїм неробством і саботажем так званих реформ. Тепер цю інертну масу
зачистять, керівники регіонів в прямому значенні "відповідатимуть
головою" за те, що коїться в їх "вотчині".
Саме тому і
компенсаторний механізм - а це необмежена влада на місцях місцевих князьків,
затягне суспільство в темний морок диктатури всіх рівнів.
Йде мова про
те, щоб "холопами " торгувати крупним оптом - і все.
Про доступність
адміністративних послуг для людей не йдеться.......
Очевидно, що
гроші під виглядом самоврядування залишаться на місці на рівні центру регіону,
але це не тільки не розвине місцеве самоврядування, а остаточно його задушить -
а можливість освоювати кошти на призначення державних функцій набере
величезного розмаху корупції
Фактично, ми
входимо в останню стадію "раку суспільства", де пацієнтові не
допоможе нічого, ні стороння хіміотерапія, ні свячена вода, ні кадило.
Ресурсів уже
практично нема, ділити нема чого. Будуть відбирати майно громадян під різними
приводами - додаткові податки, борги і тд.
Вячеслав Кредісов
доктор економічних наук, політик
Парадокс
ситуації в тому, що необхідність реформи завжди виникає раніше, ніж це починає
усвідомлювати суспільство.
Багато часу я
проводжу на Прикарпатті, де маю соціальні та бізнесові проекти. Побувавши у
сотнях сіл та міст можу стверджувати наступне. Створення територіальних громад
чисельністю в 5000 і більше знищить багато сільських і селищних рад, ФАПів,
пошт, шкіл… А без школи – немає села. Якщо відчути територіально-адміністративну
реформу в обличчях та долях, стане зрозумілим, що це велика відповідальність і
багато разів треба відміряти, перш ніж відрізати… Саме людина має бути центром
реформи.
Головна
проблема української територіально-адміністративної реформи полягає в тому, що
вона не є комплексною, бо логічно мають бути реформовані земельний кодекс,
водний, лісний, поновлені генеральні плани територій тощо. Ми починаємо ділити
межи, але за радянської влади Україна ділилася 18 разів і до чого це призвело?
Послідовність
реформи, на мою думку, має бути наступною: спочатку забезпечується фінансова
база для місцевих громад, визначаються податкові пропорції: що відраховується
до«центру», а що лишається на місцях.Зараз у державі діє радянська система -
все йде до Києва, а потім, в залежності від симпатій чи антипатій,
розподіляється на місцяАле якщо зараз передати владні й фінансові повноваження
територіальним громадам, розвалиться десятиліттями відбудована система
«централізації» влади. Що залишиться тоді Києву? Як контролювати країну?
Політики й можновладці з Банкової та Грушевського це дуже добре розуміють, тому
питання впровадження територіально-адміністративної реформи, на мою думку, має
політичний характер.
Немає коментарів:
Дописати коментар