- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

середа, 16 січня 2013 р.

Ідеологічні резолюції: 3. Роль «середнього класу» в Україні


Справа в тому, що у нас, в Україні, поняття середнього класу - це категорія більше статистики, аніж соціології чи політики. Хто відноситься до середнього класу в країнах Західної Європи, наприклад, у Швейцарії? Так, сюди відноситься більшість населення, яке займає проміжне (середнє) місце між бідняками і дуже багатими. Конкретно, це і власник шале, що здає їх курортникам, і банківський працівник середньої ланки, і "менеджер середньої ланки", і кваліфікований робітник, що виготовляє знамениті швейцарські годинники чи шоколад фірми Нестле, і офіцер швейцарської армії, і лікарі, і юристи, і пастор церкви, і інші. Всі вони потрібні суспільству, отримують середні доходи і на таких людях тримається країна.
 А хто у нас отримує середній доход? Корумповані чиновники середньої ланки, офіцери податкової поліції, ОБОПу, митної служби, бариги-підприємці, що не платять податків у повному обсязі і "кидають" на зарплату своїх працівників, контролери СІЗО, кримінальники, рекетири і т. і. А, головне, ніякої "протестанської етики", хоча дух капіталізму присутній.
 Український "середній клас" має кілька страт, але ці люди не мають між собою ніяких спільних політичних чи суспільних інтересів. Ну, крім паразитування на суспільстві і державі. А без етики і моралі, такі особи можуть об'єднатися в зграю, як бродячі собаки, але нація і держава на таких людях триматися не можуть.
 Так, це погано, але ж треба намагатися зробити так, щоб у нас було, як у Європі? - скажете Ви. Змушений Вас розчарувати: не буде, як у Європі, бо нема підстав. Україна, взагалі, розвивається за латиноамериканською моделлю. Звісно, в Бразилії, чи Аргентині теж є середній клас, але не такий, як у Швейцарії і роль його теж не така.
 Можливо, що колись, в далекому майбутньому і в нас буде, як у Швейцарії. Але наразі це неможливо, а створювати "швейцарську модель" ще й недоцільно.
 Розігрівання української пасіонарності почнеться з внутрішнього політичного та частково, економічного, тероризму. Тактика тероризму на мою думку полягатиме в індивідуальнім терорі, націленім на знищення держслужбовців вищої та середньої ланки і компрадорської буржуазії. Економічний тероризм полягатиме у виведенні з ладу інфраструктурних об'єктів, результатом чого стане погіршення становища певної соціальної групи чи населення на певній території.
 Результатом цього всього стане побудова авторитарної української держави, скоріш за все з монопартійною системою. Економічна система такої держави буде представлена великими виробничими компаніями, що стануть зародками українських ТНК. Саме така, а не "швейцарська система" є максимально спроможною здійснити суспільну модернізацію в найкоротший термін і, при потребі, вести ефективну війну. Ось чому нам в найближчій перспективі "середній клас" у європейськім розумінні цього слова не тільки не потрібен, але й шкідливий.


Немає коментарів:

Дописати коментар