Шановні читачі! Сьогоднішня моя стаття не має нічого спільного з поведінкою жирафи, і я, насамперед, прошу вибачення у всього сімейства екзотичних для України тварин за назву статті, яку відношу до мого циклу статей «Психологія абсурду». Надалі піде мова про психологію абсурду представників влади, бо саме вони нанесли нашій державі та народу збитків більше ніж Друга Світова війна. Приводом для написання статті стала наведена телеканалом «Інтер» 24 липня в новинах тижня інформація про те, що в 2010 р. Україна отримала від іноземних інвесторів 6 млрд. дол. і 5,9 млрд. дол. переказали через банківські установи українські заробітчани, яких за оцінками Нацбанку налічується від 4-х до 7 млн.
За оцінками експертів сума завезеної заробітчанами в Україну валюти перевищує 8,9 млрд. дол. Порівняння іноземних інвестицій з завезеною заробітчанами валютою безсумнівно свідчить, що заробітчани значно краще ніж урядовці працюють на користь держави, які, до речі, отримують з Держбюджету солідну зарплату. Ну як тут не згадати один з постулатів Генрі Форда батька: «Головний інвестор - громадяни власної країни» з його книжки «Моє життя - мої досягнення, виданої в США ще в 1924 р. Впевнений, що ні Віктору Федоровичу, ні Миколі Яновичу, ні пані Акімовій, ні пану Тігіпку ця книжка апологета капіталістичної економіки 20 століття невідома, бо якби була відома, то уряд не брав би кредитів МВФ на згубних та ганебних для України умовах. Інформація телеканалу містила також два інтерв'ю заробітчан: одне - жінки, яка кілька років успішно працює в Бельгії, в якому вона повідала про шанобливе відношення роботодавців до українців; друге - про чоловіка, який після успішної роботи за кордоном зібрався перебратись на постійне проживання до Польщі, де збирається невдовзі відкрити власний бізнес.
Перше інтерв'ю є переконливим доказом, що українці - роботящі люди, яких шанують за кордоном, друге - доказом того, що польському уряду українці довіряють значно більше, ніж уряду власної держави, який замість створення умов для розвитку виробничих сил, виганяє власних ініціативних та працелюбних громадян за кордон. При цьому урядовці шукають гроші для мізерних зарплат бюджетникам та таких самих пенсій, розповідаючи при цьому про зростання виробництва. Переважна більшість тих, хто за 5-ю статтею чинної Конституції є «Єдиним джерелом влади…» живе в злиднях і 15 років мовчки слухає байки нездар та неуків про труднощі української економіки замість того щоб послати їх під три чорти.
Слава Богу, знайшовся хтось хоч не в уряді, але має відношення до влади, хто замислився над тим, що виїзд робочої сили за кордон свідчить про негаразди нашої економіки. За скромними підрахунками заробітчани отримують щороку за кордоном не менше 60 млрд. дол. зарплатні, поповнюють бюджети та сплачують до соціальних фондів іноземних країн ще близько 20 млрд. дол., що в сумі майже вдвічі перевищує Державний бюджет України. Якби наші урядовці про це знали і щось робили, то не було б необхідності в ненависній народу Пенсійній реформі і була б можливість підвищити пенсії тим 60% громадян, які за свою багаторічну звитяжну працю отримують менше 1000 грн. на місяць, за які вижити неможливо. Зважаючи, що хоч у Національному банку хтось звернув увагу на давно підняту мною і моїми товаришами проблему, ми ще маємо надію, що до наших «проффесіоналів» прописні істини ринкової економіки дійдуть хоч з тією швидкістю, з якою вони доходять до жирафи. Бажаю в цьому їм успіхів і не відмовлюсь надати допомогу на їхнє прохання, бо поки що не за мною, а за ними доля моєї Батьківщини, моїх дітей і онуків, які є частиною мого народу.
Інженер і винахідник Л.Тартасюк
Немає коментарів:
Дописати коментар