Оприлюднено вiдомостi про те, що розрекламований депутат має
декiлька ходок у в’язницю
Вадим
Рабiнович уперше активно виринув на полiтичнiй аренi у 2014 роцi, коли став
кандидатом на посаду президента.
Згодом
став народним депутатом вiд “Опозицiйного блоку”. Але у травнi 2016 року
покинув цю партiю, аргументуючи тим, що партiя має дiяти радикальнiше. I вже в
липнi разом з Євгеном Мураєвим створив власну партiю “За життя”, пише газета
Експрес.
Вiн є
частим гостем на рiзних полiтичних передачах, де не приховує своїх
проросiйських поглядiв. Закликає боротися з корупцiєю.
А ось
цими днями з’явилась доволi цiкава iнформацiя, яка вiдкриває маловiдомi факти з
бiографiї цього полiтика.
Про що
йдеться, нам розповiв Дмитро Дробот, активiст iз Харкова, де народився i
стартував у справах скандальний народний депутат.
—
Отже, що достеменно вiдомо про те минуле Вадима Рабiновича, яке вiн ретельно
приховує?
— Ця
людина просто не має морального права нинi кого-небудь вчити, як долати
корупцiю. Адже в його життi була не одна судимiсть i не одна нечиста темна
iсторiя. Почнiмо з того, що через аморальну поведiнку його виключили з
Харкiвського автодорожнього iнституту, i вiн так i не здобув вищої освiти.
У 1980
роцi Рабiновича заарештували за велике розкрадання держмайна — за рулони
шпалер. Та все закiнчилося досить дивно, бо пiсля дев’яти мiсяцiв перебування в
СIЗО його вiдпустили “за вiдсутнiстю складу злочину”. За нього нiбито
заступився особисто тодiшнiй генпрокурор СРСР Роман Руденко. Пiсля цього
Рабiнович почав займатися бiзнесом — керував пiдпiльними цехами, де виготовляли
дверi, якi на той час були великим дефiцитом. В одному з iнтерв’ю вiн хвалився,
що в той час заробляв три тисячi рублiв на день, а це велика сума.
У
1982-му Вадима Рабiновича знову обвинуватили в розкраданнi держвласностi в
особливо великих розмiрах. У СIЗО вiн бiльш нiж рiк… симулював божевiлля, але
його все одно засудили на 14 рокiв позбавлення волi у виправно-трудовому таборi
суворого режиму з конфiскацiєю майна. Щоправда, своє майно вiн встиг на когось
переписати.
У
колонiї, за його ж словами, прилаштувався ледь не “наглядачем”. Завдяки нiбито
його зв’язкам зона отримувала замовлення вiд пiдприємств Харкова. А керiвництво
колонiї майже самоусунулося вiд виробництва, адже всiм керував Рабiнович. Там
же вiн зiйшовся з групою злодiїв i пiсля дострокового звiльнення у 1991 роцi
створив з ними бiзнес.
— Чим
вiн займався вже в незалежнiй Українi?
—
Скажу лише про факти. У червнi 1999-го СБУ заборонила Рабiновичу в’їзд до
країни строком на п’ять рокiв (вiн уже мав iзраїльський паспорт). Оголосили, що
це через його причетнiсть “до дiяльностi, що завдає значних збиткiв українськiй
економiцi, i в iнтересах забезпечення безпеки країни”.
Також
вiн став фiгурантом скандалу, пов’язаного з тiньовим ринком зброї, яку
постачали з українських складiв у гарячi точки. У сiчнi 2002 року нiмецьке
видання “Der Spiegel” повiдомило, що Рабiнович постачав “Талiбану” велику
кiлькiсть танкiв Т-55 i Т-62. Сам Рабiнович цього не визнає.
— А що
взагалi вiдомо про його бiзнес?
—
Великим бiзнесом почав займатися пiсля виходу з тюрми. Разом iз колишнiм
начальником свого табiрного загону Андрiєм Альошиним створив фiрму “Пiнта”.
Перший мiльйон доларiв заробив на початку 1990-х на експортi металу
iзраїльським компанiям. Восени 1993 року очолив українське представництво
скандальної австрiйської фiрми “Нордекс”. Вона за сприяння Леонiда Кравчука
стала ексклюзивним оператором з постачання в Україну росiйської нафти.
Але й
тут не обiйшлося… Довкола “Нордекс” розгорiвся корупцiйний скандал i в США.
Пiсля чого Рабiновичу як представнику фiрми на кiлька рокiв закрили в’їзд до
Штатiв.
— Як
вiн потрапив у полiтику?
— За
часiв Кучми вiн мав тiснi зв’язки з правою рукою Кучми — Олександром Волковим.
Свого часу пiдтримував рiзнi партi, зокрема, “зелених”, прогресивних
соцiалiстiв. Говорять i про пiдтримку блоку “Єднiсть”, “Народного руху” Бойка.
Ймовiрно, пiдтримував i Блок Вiтренко. Дорожив стосунками з колишнiм мером
Києва Олександром Омельченком.
Iз
1998 року є головою Всеукраїнського єврейського конгресу. Тут додам, що,
звичайно, вiн i нинi має iзраїльське громадянство. В Єрусалимi бiля Стiни плачу
є золота менора, яку начебто виготовили за його грошi.
Цiкаво,
що його вважають головним спонсором скандального руху “Femen”. Батько головної
учасницi цього руху Ганни Гуцол — Михайло Гуцол — свою кар’єру починав у
Рабiновича в PR-службi.
Ось
такий цiкавий персонаж сьогоднi має мандат депутата. Звiсно, усього сказаного
вище в його офiцiйнiй бiографiї ви не знайдете.
Iрина
ЛОПУХ
Немає коментарів:
Дописати коментар