Сторінки

пʼятниця, 4 липня 2014 р.

Україна: Час ставати хижаками



Проблема українців, що ми стали занадто покладатись на догмати, які не працюють. Час ставати хижаками. В нашого народу лишився останній шанс постати з попелу, або назавжди поринути у глибину історії. Хорти Святослава йдуть у останню битву, й це не пафосні слова, а пророцтва, що стають реальністю... Перемога або Ірій.


Ну що ж друзі, можливо це останнє, що я зможу написати, можливо ще трохи часу зможу писати далі...не знаю, але прогнози не втішні. Я навіть перейшов на українську мову, бо на російській вже нікому щось пояснювати...
Спочатку торкнемось силового блоку, який у самій Україні досить слабкий та неоднорідний, середня офіцерська ланка та молодь ладнастояти до кінця і воювати за свою свободу та незалежність від Заходу й до Сходу, але "старпери" з вищої офіцерської ланки виказують здебільшого схильність до здачі національних інтересів аж до того, щоб "вітатися з Пу" та отримувати "путінську військову пенсію". 
Сподівання на те, що Європа, США та світове співтовариство допоможуть - тане як лід на липневому сонці. Чутки, які все частіше доходять до мене від товаришів з-за кордону не втішні. Наприклад, нещодавно, в кулуарній розмові в одному з посольств у Італії за свідченням довіреної особи обговорювали, наче США вже продали Україну на знущання Росії. І я ладен в це повірити, як і в те, що Німеччина все більше йде на контакт з РФ (все це дуже нагадує пакт "Молотова — Ріббентропа", але по відношенню до України). 
Хлопці з Польщі, Чехії та Словаччини пишуть в унісон, що якщо ми самі не здатні воювати за свою волю, відчайдушно та невідворотно, то на Європу сподіватись годі. Ми нікому не потрібні, нас лише розглядають в якості жертви геополітичного полювання. І тут я хочу відволіктись на одну повчальну розповідь, яку почув від Карпатського коваля:
"Взимку я бігав на лижах, постійно бачив поруч з лижнею вовчі сліди, спочатку жахався і вовки, відчуваючи мій страх, розглядали мене в якості поживи та наближалися усе ближче. Але після того, як я сам вирішив поводитись не як жертва, а як хижак, то й вовки визнали мій паритет та більше намагалися не перетинатися зі мною. І справа не в зброї, а в ставленні до навколишнього світу. Якщо ти вважаєш себе жертвою, то тебе роздеруть на шматки, світ не знає співчуття та толерантності, це все вигадані догми, які в критичних умовах не працюють. Якщо ж ти сам мислиш як хижак, то зможеш вижити..."
Проблема українців, що ми стали занадто покладатись на догмати, які не працюють. Час ставати хижаками. В нашого народу лишився останній шанс постати з попелу, або назавжди поринути у глибину історії. Хорти Святослава йдуть у останню битву, й це не пафосні слова, а пророцтва, що стають реальністю...
Перемога або Ірій...


Немає коментарів:

Дописати коментар