МАЙДАН: ЗА НАРОДОВЛАДДЯ, ЧИ ЗА ОЛІГАРХІЮ? (Частина 1)

За які ідеали стояв Майдан?

Майдан починався, як «за євроінтеграцію», але лише на початку. Це був лише привід до повстання проти свавілля влади кримінальної олігархії.

За п’ять приїздів на Майдан у вихідні дні я був учасником двох народних віче, а також семінарів, нарад, акцій громадських організацій і рухів за втілення конституційних положень про права територіальних громад. З власного бачення і з власної участі зробив висновок: відбувалися два паралельні майдани дотичні лише на етапі «банду геть!».

Партійно-олігархічний Майдан був спрямований проти «сім’ї», яка в ейфорії свавільного грабежу від жадібності втратила чуття міри і почала «не по понятіям» грабувати «своїх». Цей Майдан був чітко організований, мав конкретну мету, публічно відбувався в межах сцени і кулуарно – в переговорах і торгах.

Народний Майдан був спрямований проти всієї партійно-кримінально-олігархічної системи і був представлений народом поза сценою на Майдані Незалежності і прилеглих вулицях Києва, а також на локальних майданах населених пунктів всієї України. Народний майдан був дочасним, в більшій мірі стихійним, в своїх діях часто спрямовувався партійно-олігархічним майданом з використанням маніпулятивних технологій і добре прорахованих провокацій, а також через «підсадних» агентів в його керівництві.

Для загалу ясною була лише перша половина шляху – «банду геть!», а надалі було лише розуміння про необхідність радикально змінювати державну систему суспільних відносин, а на яку модель і як – «туман». Для запобігання проясненню кінечної мети і шляхів до неї громадські організації і рухи були ізольовані від сцени, від засобів масової інформації, від будь-яких дієвих засобів впливу на маси.

Звідси висновок: Народний майдан не завершився, а перейшов в стадію осмислення набутків і втрат та пошуку форм і методів його продовження.

Але в наші внутрішні справи втрутився «брат», втручання якого нашими олігархами інтенсивно використовується для шантажу народу загрозою війни і втрати незалежності, якщо ми терміново, вже в першому турі, не оберемо президентом їх креатуру. Для цього нам пропонують відмовитися від своєї мети – зміни системи соціальних відносин в державі  встановленням реального народовладдя.

Так, війна – це жахливо. І не тільки для пересічних громадян. ОЛІГАРХАМ ТЕЖ Є ЩО ВТРАЧАТИ У ВИПАДКУ ВІЙНИ. У випадку війни «брат» пограбує їх наскільки, настільки буде вважати за потрібне. У випадку війни народ буде захищати свій дім, свою сім’ю, своє життя, свою свободу, але не своїх гнобителів. Як винуватці всіх бід, гнобителі будуть причислені до зовнішнього ворога з усіма наслідками. Через сліпу жадобу до легкої наживи шлях і фінал Януковича їх нічому не навчив.

Усвідомлення олігархами природної залежності від свого народу повинно би спонукати їх до пошуку національнопо єднання заради власної ж безпеки. Тільки свій народ є надійним захисником від внутрішніх і зовнішніх посягань на життя і статки багатих людей, якщо їх діяльність і статки стануть стабільним джерелом захищеності для своїх громадян. Але це усвідомлення до них чомусь не йде.

Егоцентричні принципи їх дій продовжують творити напругу в суспільстві, бо несуть зубожіння, нестабільність та інші загрози для своїх громадян. Ігноруючи природні інтереси людей, олігархат зрощує свого могильщика.   Нащо йому це треба?

Нинішні кандидати в президенти від олігархічних кланів, (а в унісон з ними «нова-стара» Верховна Рада) не тільки ігнорують вимоги Народного Майдану про заміну чинної системи влади на реальне народовладдя, але до того ж мають намір поглибити узурпацію влади.

Кандидати в президенти від олігархії заявляють про намір увічнити диктатуру олігархату через вибори до Верховної Ради виключно за партійними списками.

Чому увічнити? Тому, що всі нинішні партії або належать олігархам, або є бізнес-проектами по продажу дорого місць у партійному списку байдуже якої відкритості. В результаті виборів до парламенту за кого б ми не проголосували – це буде слуга олігархії, за будь-якого варіанту партійного, чи персонального складу Верховної Ради. Партія, як посередник, повністю закриває доступ до влади патріотам – представникам найбільших (базових) соціальних верств.

ПРАВОВІ ДОКАЗИ УЗУРПАЦІЇ:

Фактично, при відкритих партійних списках партії отримують виключне право висунення кандидатів,що порушує норми Конституції:
Стаття 38. Громадяни мають право …вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Стаття 22. …Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 5. …народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. …Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Кандидати в президенти від олігархії чинять обман, обіцяючи «розширити права громадського самоврядування».

Чому обман? Тому, що положення чинної Конституції, а також ратифікованої в Україні Європейської хартії місцевого самоврядування та супутніх законів (Закон про місцеве самоврядування; Цивільний кодекс та ін.) наділяють територіальні громади найширшими правами, які не були реалізовані жодною владою. Ці права розширяти нікуди, їх просто слід реалізувати. ПОТРІБНА ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ.

За вимогою ст22 Конституції слід лише повернутися до найширших квот представництва громадян в місцевих радах виборів 1987 року.

Правове обгрунтування: http://poglyad.te.ua/podii/terytorialna-hromada-ukrajiny-maje-unikalni-prava/

Цивілізовані країни вже давно живуть в державах НАЦІОНАЛЬНОГО СОЛІДАРИЗМУ, основу якого становлять самоврядні громади, а суспільний і приватний капітал разом працюють на кожного громадянина і державу. Тільки в такій системі внутрішні антагонізми зведені до мінімуму і всі почуваються захищеними. Тільки таку державу готовий захишати кожен її громадянин. Тільки шлях до такого державного устрою прийнятний для всіх соціальних груп нашого суспільства. Тільки в таких державах наші олігархи купують собі «хатинки»… А своя країна – дармове пасовисько? (ОЛІГАРХИ, ЧИ ОЛІГОФРЕНИ?  http://lelekanews.blogspot.com/2012/04/blog-post_25.html  )

Тому другий етап Народного Майдану має продовжитися НЕ в формі протистояння на площах, А в формі переговорів за участю представників різних соціальних груп задля перезаснування держави прийняттям конституції на принципах національного солідаризму

Для досягнення найвищого результату в переговорах, необхідно розробити переговорну платформу, яка має стати фактором об’єднання населення країни і основою нової Конституції України та її перехідних положень.

Далі буде:  «Майдан: за народовладдя, чи за олігархію? Переговорна платформа»

Володимир Степаненко             24.05.2014р

МАЙДАН: ЗА НАРОДОВЛАДДЯ, ЧИ ЗА ОЛІГАРХІЮ? (Частина 2)