Політична
кар'єра
На парламентських виборах 1998 року обіймав одинадцяту позицію у
партійному списку СДПУ(О). Однак депутатський мандат Петро Олексійович здобув у
мажоритарному окрузі № 12 (Вінницька область), де здобув важку
перемогу у М. М. Яворовенка. Входив у парламентську фракцію
об'єднаних соціал-демократів, навіть був обраний членом Політбюро СДПУ(О).
На початку 2000 року залишив СДПУ(О) і
створив власну фракцію «Солідарність», а згодом — партію
«Солідарність». Остання восени того ж таки року увійшла до Партії регіонального
відродження «Трудова солідарність України» (згодом — Партія регіонів). Порошенко став співголовою утвореної партії,
у березні 2001 року — заступником голови. Через
півроку Порошенко залишив лави партії через принципову розбіжність поглядів.
У грудні 2001 року партія «Солідарність» увійшла до
виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а
Порошенко став керівником виборчого штабу блоку. Після парламентських виборів 2002 року опозиційний блок Віктора Ющенка «Наша Україна» вперше одержав понад 25 % голосів
виборців. За списком «Нашої України» Порошенко у 2002 і 2006 роках обирався
народним депутатом. Очолював парламентські комітети з питань бюджету
(2002–2005) та фінансів (з 2006–2007).
Прихід Порошенка в політику
завдав удару по його бізнесу через те, що він взяв участь в опозиційному
політичному проекті Віктора Ющенка «Наша Україна».
З липня 2004 року —
заступник керівника штабу коаліції «Сила народу», з моменту створення партії Наша Україна — в її керівництві.
8 лютого 2005 року призначений на посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони
України. 5 вересня 2005 року після висунення проти
нього звинувачень з боку колишнього Державного секретаря Олександра Зінченка, подав заяву про
відставку, щоб займана посада не вбачалась як можливість тиску на правосуддя. В
кінці вересня подав позов на Олександра Зінченка до суду. Суд зобов'язав Зінченка
принести публічні вибачення Порошенку, адже жодне з обвинувачень колишнього Державного секретаря не знайшло собі підтвердження і не
було доведено в суді.
9 жовтня 2009 Верховна рада підтримала
представлену президентом кандидатуру Петра Порошенка на посаду міністра
закордонних справ, за це проголосували 240 депутатів.
23 грудня 2009 обрано Почесним професором Університету
банківської справи Національного банку України.
23 березня 2012 року призначений Міністром
економічного розвитку і торгівлі України.[1]
На виборах до Верховної Ради 2012 року був кандидатом у народні депутати у
окрузі № 12[2].
З грудня 2012 року — народний депутат України 7-го скликання, до
парламенту пройшов самовисуванцем. Член Комітету з питань європейської
інтеграції. Позафракційний.
P.S. Можливо, саме в нього й треба спитати: «Чому ми, титульна нація, так ПАСКУДНО живемо на своїй
Богом дарованій Землі».
Матеріали по темі:
Матеріали по темі:
Немає коментарів:
Дописати коментар