Фантомний біль Росії завдасть шкоди Україні, якщо вона укладе угоду з ЄС

Росія дуже болісно переживає розлучення з Україною. Останні дні перед Вільнюським самітом наповнені таємними переговорами, інтригами, економічним тиском Росії.

Однак досі ніхто не може дати чіткої відповіді на питання про те, чи підпише Євросоюз Угоду про асоціацію із Україною.

Так або інакше, але після 29 листопада є декілька варіантів розвитку подій в Україні. Reuters подає один із таких варіантів, який хоч і болісний, зате оптимістичний.

Коли міністр закордонних справ Росії Євґєній Прімаков у 1990-х рр. намагався відмовити колишнього сателіта СРСР - Польщу - від вступу до НАТО, очолюваного США військового альянсу, то вдався до чорного гумору із завуальованою погрозою.

 "Ми знаємо, що не зможемо перешкодити вам вступити до НАТО. І ви знаєте, що ми знаємо, що не зможемо перешкодити вам вступити до НАТО, - так цитував покійний міністр закордонних справ Польщі Броніслав Ґеремек Євґєнія Прімакова. - Просто не чекайте, що ми будемо цим тішитися".

Москва намагається цього місяця переконати колишню радянську республіку Україну не підписувати далекосяжну угоду про торгівлю та співпрацю з Європейським Союзом, і вона набагато менше жартує, та більше погрожує.

 "Я припускаю, що моя країна зробить це підписання дуже дорогим", - сказав Сєрґєй Караґанов, голова неурядової Ради з питань зовнішньої та оборонної політики Росії і колишній радник президента Владіміра Путіна.

 Через більше, ніж два десятиліття після розпаду Радянського Союзу, Росія досі страждає від фантомного болю в ампутованих кінцівках. Біль виникає щоразу, коли якась колишня радянська республіка робить крок до інтеграції із Заходом.

 Біль є найсильнішим в Україні, країні з 46 млн. осіб населення та ВВП у $330 млрд, що проголосувала за незалежність від Москви у 1991 році, але яку багато росіян вважають історичною колискою своєї нації.

Путіну вдалося не допустити початку процесу вступу України та Грузії до НАТО у 2008 році, коли німецький та французький опір у поєднанні з ворожим ставленням українського суспільства до ідеї членства зірвав наміри президента США Джорджа Буша розширити межі атлантичного альянсу до південно-західних кордонів Москви.

 Західні перемовники казали, що у той час існувала дипломатична згода, що Росія не буде заперечувати проти того, якщо ці країни встановлять тісніші невійськові економічні зв'язки з ЄС.

 Проте, в Москві тепер знову прокинувся дух Холодної війни, коли Україна, Грузія та Молдова готуються підписати угоди про асоціацію з ЄС на саміті Східного Партнерства у Вільнюсі, Литві, 28-29 листопада цього року.

 "На жаль, у Росії, цю подію сприймають лише з геополітичної точки зору, як спробу Європейського Союзу продемонструвати свої геополітичні м'язи", - сказав Караґанов Reuters.

"Близьке зарубіжжя"

 Кремль застосовує торговельні санкції та погрожує припинити постачання енергоносіїв, намагаючись силою змусити країни так званого "ближнього зарубіжжя" вступити в очолюваний Росією Митний Союз, замість того, щоб інтегруватися з єдиним ринком ЄС.

 Якщо висловити цей намір словами Макіавеллі, то Путін, здається, думає, що краще, аби його боялися, ніж його любили.

Вірменія, ізольована країна Закавказзя, прогнулася під тиском та погодилася у вересні приєднатися до Митного Союзу, який сформували Росія, Білорусь та Казахстан у 2010 році.

 Проте, в інших країнах "м'яка сила" економічної і політичної привабливості Європи, схоже, переможе жорсткі методи Росії, такі як припинення імпорту молдовських вин та українського шоколаду, і погрози припинення постачання Києву газу взимку.

 Дипломати з ЄС очікують, що Москва втілить на практиці щонайменше деякі зі своїх погроз - принаймні на якийсь час - якщо, що видається ймовірним, президент Віктор Янукович підпише угоду у Вільнюсі.

 Це могло б змусити європейців надати Україні допомогу у вигляді резервного постачання газу, і, можливо, МВФ надав би Україні новий кредит, хоча й Янукович відхилив його умови.

 Після того, як російський "Газпром" двічі перекривав газ Києву через суперечки щодо ціни на газ у 2006 та 2009 роках, європейські енергетичні компанії кинули виклик гніву Москви, пристосувавши трубопроводи, якими транспортується російський газ на захід, так щоб вони могли качати його у зворотньому напрямі до України з Польщі, Угорщини та Словаччини.

Деякі аналітики кажуть, що "Газпром", цінову політику якого та вплив на європейський ринок підірвали падінням попиту та сланцева революція у США, не може дозволити собі надовго перекрити газ Україні.

 Але, схоже, що ЄС так само погано підготовлений до того, щоб взяти на себе більше відповідальності за економічно слабкого партнера, що загруз у корупції та політичних чварах і має проблеми з обслуговуванням своїх боргових зобов'язань.

Угода про асоціацію передбачає надання Україні €1 млрд у вигляді допомоги протягом семи років, причому гроші виділятимуть залежно від результатів проведення реформ. Але Києву буде треба набагато більше, щоб витримати тривалу торговельну війну з Москвою.

 Україна займає нікчемно низьке 144-е місце зі 175 країн у щорічному Індексі сприйняття корупції, який складає Transparency International (TI). Це ставить її на один рівень із Сирією, Республікою Конго та Бангладеш, і нижче, ніж Пакистан, Нігерію, Іран і саму Росію.

Мало що покращилося з того часу, коли TI писала у звіті минулого року: "Корупція в Україні є системною проблемою, що існує на усіх рівнях державного управління. Процвітає як дрібна, так і великомасштабна корупція".

 Минулого тижня Київ не зміг підписати з Європейським банком реконструкції та розвитку угоду про створення посади спеціального омбудсмена, що допомагав би боротися з корупцією і поліпшити інвестиційний клімат для іноземного бізнесу. Непідписання угоди може коштувати Україні сотні мільйонів доларів втраченого фінансування ЄБРР.

 Transparency International сприймає угоду з ЄС як добру можливість навести лад в Україні, оскільки Києву доведеться прийняти велику кількість норм та правил ЄС, що зробить, зокрема, можливою ретельну перевірку закупівель непрозорих державних підприємств.

Але наскільки ефективною угода виявиться на практиці - невідомо, оскільки вона не передбачає ніякої перспективи членства у ЄС, за наполяганням країн Західної Європи, таких як Франція, у яких відчутною є "втома від розширення".

Взагалі, підписання угоди ЄС з Україною залежить від готовності Віктора Януковича звільнити з в'язниці його головного політичного опонента, колишнього прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, і дозволити їй виїхати до Німеччини на лікування.

 Посланці ЄС вже 26 разів відвідали Київ, намагаючись домовитися про умови її звільнення, але досі марно. Деякі європейські урядовці й дипломати розраховують на українських олігархів, малоймовірних союзників, але принаймні вони серйозно зацікавлені у доступі до ринку ЄС, щоб підштовхнути Януковича до звільнення його суперниці в останню хвилину.

 Джерело: Reuters

Переклад: iPress.ua