СіЧЕСЛАВ iНФО : Бузька врятовано!

- Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Стаття 60. Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” -

понеділок, 25 лютого 2013 р.

Бузька врятовано!

«Нижньострутинський»

лелека вже зимує у стайні

Іван ІВАНИШИН. Рожнятівський район

«Врятуймо бузька! Лелека, який зимує на Рожнятівщині, може не витримати лютих морозів» — під такою назвою у «Галичині» за 29 січня ц. р. було надруковано матеріал, у якому йшлося про те, що в Нижньому Струтині вищеназваного району торік не відлетів у теплі краї бузько. Вдень він відлітав на околицю села поблизу Рожнятівського водосховища, а надвечір повертався у житловий масив «Долішнина» у своє гніздо на бетонному стовпі електролінії. Бачили його і в такому ж «сідалі» у дворищі «Цапівське».

Звичайно, зимової пори бузько не міг самостійно роздобути собі їжу, тож його підгодовували. Зокрема, Степан Бігун на довгій жердині подавав у гніздо цибатому дрібну рибу, тельбухи, хліб, які той поспіхом споживав. Зрештою, за нього турбувалися чи не всі сусіди. Білий птах із чорною ознакою люті морози міг і не витримати. Тому в кореспонденції йшлося про необхідність врятувати бідолашного лелеку.

І ось недавно стало відомо, що його врятовано! і зробили це, як не дивно, не професіонали-рятувальники чи ті, хто мав би дбати про охорону довкілля та фауни, а той же Степан Бігун: уночі приклав до стовпа драбину і виліз по ній аж до гнізда, в якому вже не стояв, а вкляк довгодзьобий, й накинув на нього рибальську сітку. Птах не пручався, бо не мав силѕ Коли спустився з ним униз, то бузьок уже не міг встати на свої довгі ноги. Тої днини було морозно, а вночі ще студеніше, тож на цибатого, найімовірніше, чекала смерть через переохолодження. На щастя, знайшовся відчайдух, котрий його врятував.

Нині лелека зимує у теплій стайні Степанового брата Миколи. Кілька годин бузьок не піднімався на ноги, всі думали, що обморозився, але згодом він відігрівся. Наразі призвичаюється до нових «сусідів» — двох свиней, гусей, качок і курей. Найбільше полюбляє живу рибу (на щастя, разда — затятий рибалка, тож ловить її з-під льоду на водосховищі). З нетерпінням чекає на весну, коли з теплих країв повернуться «побратими». Тоді його і випустять на волю...