У київському ліберальному курнику
- переполох. Півні та курки столичної прогресивної громадськості захлинаючись
обговорюють Карася, що зазирнув у тихе болото київської мерії з ножичком,
подивитися, як там що і що по чому. Хтось по-гошистски глузливо приколюється з
«молодого і глуповатого», а хтось - захищає і вигороджує, як журналіст Соболєв,
наприклад.
Карась з ножем у Київраді - такі
реалії політичного життя столиці країни переможного археомодерну. Карась цей -
Євген, відомий у київських навколополітичних молодіжних колах під кличкою
Вортекс, керівник київської праворадикальної молодіжної організації «Січ» (В
leet speak-івському написанні - «С14», згадаємо кодовий гасло білих наці
14/88), що об'єднує у своїх лавах молодих українських наці(оналі)стів, людей,
часто з вищою освітою, які знають не з чуток, що таке вулична політика,
виживання, конспірація, тактична і фізична підготовка, силові акції проти лівих
активістів та представників субкультури. Організацію цю «кришує» ВО «Свобода».
Що таке ВО «Свобода»? Це точно не
Олег Тягнибок та Ірина Фаріон, і тим більше не Богдан Бенюк, градус політичних
бажань яких вже давно перебуває на рівні живота і миски з варениками. Всі ці
люди - пострадянські політики, і вони нічим не відрізняються від Чечетова,
Ющенка і Колесніченка, всі вони одного поля ягоди. Все, на що вони здатні, - це
бризкати слиною з приводу мовного питання і, заковтнувши слину, прикусити
язика, коли справа стосується того ж горезвісного сланцевого газу, наприклад,
про що блискуче написав Андрій Золотарьов у статті «Партія ВО «Свобода» здала
Україну. Недорого» (на ресурсі «Хвиля»
Партия ВО «Свобода» сдала Украину. Недорого).
Справжня «Свобода» - це, Юрій
Михальчишин та Андрій Іллєнко, люди, мислення – люди, свідомість яких
сформувалася в умовах незалежності, люди, які незважаючи на свої молоді роки
пройшли горнило вуличної політики і вибороли собі депутатські мандати і доступ
до розподілу ресурсів у прямій сутичці з троглодитами української політики -
регіоналами.
Це сотні, якщо не тисячі, молодих
активістів у всіх регіонах України, які регулярно проходять курси навчання в
парамілітарних тренувальних таборах, вивчають теорію та історію українського
націоналізму, міфологічно осмислюють його досвід. І я говорю не про маргіналів,
а про звичайних молодих людей, у яких є сім'ї і діти, які працюють на
більш-менш престижних роботах.
Молодий свободівець Євген Карась
не побоявся прийти в урядову установу з холодною зброєю і в бронежилеті. І
нехай ліві ліберали і ліваки скільки завгодно сміхуйочків відпускають з цього
приводу - тепер, що б Карасеві не «світило» за носіння ножа, він з цієї
ситуації вийде сильнішим, злішим, нарваним і впевненим у своїй правоті і
правизни. А для тих же Ільлєнка з Михальчишин витягнути Карася з виру - це вже
не просто справа честі, а тест на наявність сталевих яєць і готовність
відповідати за своїх побратимів. Адже, як не крути, а отримання будь-якого
строку, так само як і уникнення від покарання лише підбадьорить любителів
доводити свою расову правоту за допомогою мови, ножа і «свідомости».
І якщо ви одного разу вранці
прокинетеся, а по Хрещатику марширують чорносорочечники (сорочки вишиті,
звичайно ж, вишиванки) з гайдамацькими ножами наголо, то не дивуйтеся, це
сьогоднішні болотні карасі, що виросли в акул. Український марш на Рим,
точніше, на Київ, хоча, враховуючи кількість українських емігрантів в Італії,
то цілком можливо, що і на Рим, може стати таким же сюрпризом для українського
суспільства і світу, як свого часу перехід Ганнібала через Альпи.
Тому що, якщо ви думаєте, що питання
насильницького взяття влади і встановлення фашистської диктатури в Україні -
це, як мінімум, компетенція та фінансові ресурси німецького або якогось іншого
генштабу, як це говорили і говорять про Леніна і більшовиків, то ви наївна і
недалека людина. У умовах, що сформувалися в Україні, за рік-два організована
сила в кілька десятків тисяч осіб може перевернути всю країну, а бюджет цього
заходу при умілих плануванні, управлінні, конспірації і оргроботи не перевищить
декількох десятків тисяч доларів.
Так, Тягнибок, Фаріон та інші
старпери будуть грати так, як вони звикли - щоб і рибку з'їсти і зручно сісти,
конвертуючи отримані бонуси у джипи та інше показне споживання. Але крихти з
їхнього столу перепадуть карасям-вортексам, Іллєнкам та Михальчишиним. Більш
того, ці молодики з депутатськими посвідченнями самі, навіть ціною
«первородного гріха» - якої-небудь корупційної оборудки ... Зрештою навіщо!
Вони банально, просто на свої депутатські зарплати та невеликі жертовні внески,
які по-любому знайдеться кому дати, зможуть організувати матеріальну базу
фашистського перевороту по-українськи.
А тоді - життя тримайся! Чим
закінчується український бунт дуже добре знають представники не однієї
національності, що проживає в Україні. Але іронія полягає в тому, що вибух
проржавілого українського котла, як правило, найбільш плачевно відбивається на
самих «щирих» українцях - історія не дасть збрехати. Так що, включаємо мізки і
починаємо працювати і думати, думати і працювати, дорогі мої, а то спричинений
неробством сон розуму породжує чудовиськ, як казав класик.
Адам Йойна
Немає коментарів:
Дописати коментар