Вірш.

ми тут не уперше а отже це замкнуте коло

ходімо зі мною – вночі просто легше іти

хай зірка висока облуплені комини коле

і небо тримають по черзі кити і коти



нам губи розтулено та не промовити слова

нам світло горітиме доки не спалить очей

і кров закипить а тоді охолоне і знову

з порожнього серця в пусте тихо перетече



прокинеться півень аби нагадати що сьома

що зникне полуда і ти не впізнаєш мене

дві кулі на мить у повітрі повиснуть густому

і хтось обережно за мною ворота замкне