Як знищували ментальність наших предків

Серед багатьох викликів, які постали перед Україною на початку XXIст., одним з головних є повернення українців до своїх витоків, до свого споконвічного коріння. Не зробивши цього, українці будуть приречені на подальше вимирання і розмивання української нації в сучасному глобалізованому світі. Іншого нам не дано, або-або, питання стоїть руба:

«Хочемо ми бути повносправною нацією, з якою будуть рахуватися в світі, чи залишимося безликою державою, якою будуть керувати зовнішні сили?». Останні століття в історії України не додають гордості та оптимізму за свою націю: суцільні поразки, міжусобні війни, зради, уярмлення, голодомори і т. інш. Коли починаєш шукати відповіді на болючі запитання – чому так відбувалося, за які гріхи так тяжко каралася моя нація і хто в цьому винен, тобі починають підсовувати теорійки про відкритий простір по якому гуляли всілякі зайди, про нездатність українців до державотворення, тому вони,мовляв, завжди просилися під чиюсь сильну руку. Але ж, зачекайте, всі сучасні вчені сходяться на тому, що територія України є колискою сучасної людської цивілізації, українська мова є праматірною мовою індоєвропейської групи сучасних мов! Образно кажучи, діти розійшлися по світу і кинули на поталу свою матір. Але ж, не завжди так було в нашій історії! Українська цивілізація найдавніша в світі, старша за Вавілон і давній Єгипет! Про це свідчать грандіозні споруди на теренах України: Змієві вали, скитські вали (Немирівське городище), Кам’яна могила та численні майдани(давні обсерваторії)розкидані по всій території України. Щоб все це спорудити потрібна була могутня державна організація, знання з математики, інженерні навички, знання по астрономії і величезна кількість робочої сили, яку треба було прогодувати, одягти і забезпечити необхідними інструментами. Але, самий найголовніший внесок наших предків в розвиток давніх народів, це створення ідеології і уявлення про навколишній світ, правильне розуміння Природи і Космосу. Основний постулат, який розробили наші далекі предки, полягав в тому, що тільки в гармонії з навколишнім Світом людство зможе розвиватися і удосконалюватися. Тому вони боготворили Сонце і Воду, Небо і Землю, обожнювали Природу і все живе, що їх оточувало. Золотим віком людства називають період Трипільської культури. Більше двох тисяч років люди не знали війн! Була створена землеробська культура, гончарство, приручений кінь та інші тварини, людина придумала колесо, навчилася виплавляти метал. В цей період закладаються основи математики, астрономії, була винайдена, а можливо послана людині вищими силами, писемність. Пам’ятником і свідченням того, що відбувалося на нашій землі є Кам’яна могила. Вона є мовчазним свідком незабутніх славних звершень наших далеких предків, докором сучасній людській цивілізації, яка намагається не помічати її, адже широкий розголос про неї зруйнує так довго будовану фальшиву історію людства. Прийдеться переглядати багато догм в історичній науці і тоді виявиться, що і греки, і німці, не кажучи вже про Московію, виявляться куцими в історичній науці. Прийдеться віддавати крадене, починаючи від скульптур, пам’ятників і закінчуючи назвами. Треба буде визнати той факт, що не наші предки були варварами, а якраз вони, ті хто палив на вогнищах тисячі рукописів і пам’яток матеріальної культури, нищили цілі міста, аби й сліду не було, перекручували назви цілих народів і їхніх вождів. Щоб заплутати сліди своїх злочинів, вони переносили цілі історичні події з однієї країни в іншу, але нічого немає такого таємного, яке б згодом не відкрилося. Так буде і цього разу – надходить нова епоха в історії розвитку людства, де будуть прийняті зовсім інші принципи взаємовідносин між народами, які будуть будуватися на довірі і взаємоповазі один до одного. І хочеш-не-хочеш, а треба буде визнавати очевидні факти фальшування історії.
В цій статті хотілося б звернути увагу на те, як нищили духовність наших предків в такій царині як імена , назви, пісні. Немає більшої ганьби і приниження українців, як те, що робить так звана академічна наука вже в незалежній Україні. Я маю на увазі «Етимологічний словник української мови» АН України ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. В цьому словнику, виявляється, взагалі немає питомих українських слів, ми все в когось позичали: в греків, латинян, німців, арабів, турків і т.інш. Для прикладу найпоширеніші з давніх-давен в Україні імена Микола, Петро, Олександр, Оксана, Маруся, Галина, Ганна всі іноземного походження! Це ж які недолугі були наші предки аби назвати свою дитину ім’ям яке означає «чужа», «чужоземка», а воно ж, це ім’я, найпоширеніше в Україні з сивої давнини, бо в кожному українському селі дівчат називали Оксанами. Виникає запитання: «Кому вигідно принижувати українців і для чого це робиться?». 
Наші предки називали своїх дітей іменами, які були пов’язані з найбільш шанованими в ті далекі часи Сонцем, Землею, Небом і Водою. Найдавнішим символом Сонця, ще з кам’яного віку, було Коло яке ми знаємо тепер, як літера О. Всі імена в українській мові, які починаються на літеру О, ОЛ означають сонячний. Тому Оксана не чужоземка, а сонячна і земна. Корінь КСА означає в санскриті земля. Це ж стосується і поширеного в українців ім’я Олександер, яке як стверджують «академіки» походить з грецької мови і означає «мужній захисник». Самим відомим Олександром в історії був Олександер Македонський. Так от, це ім’я в ті часи давали тільки особам царського роду, вже потім воно стало популярним серед простолюду, бо означало воно царський титул Сонцесяйний Володар Землі! ОЛ – сонце, КСА – земля, ДЕР – держати, володар. Цікаве і прізвище Македонський, бо воно вказує, що цей великий полководець міг жити на теренах України? МАК, МАКИ – це прадавня воїнська каста, а річка Дон, всі знають де вона протікає. В Україні відголосками тієї давньої воїнської касти були гайдамаки (гайда – лицарська пісня, яку співали перед боєм, маки – воїни). Як згадку про давнє лицарство українці назвали на їхню честь червоні квіти, як символ пролитої крові. На території Дніпропетровської області є село Олександропіль, де знаходиться величезна могила – курган. Колись вона була обкладена камінням і по периметру загороджена високим кам’яним парканом з величними колонами. Без сумніву – це царська могила, але хто там був похований? Відомо лише з давньої карти Птоломея, II-ст. н.е., що в міжріччі Волги і Дону були споруджені величні колони на честь перемоги Олександра Македонського над перським військом! 

Візьмемо тепер таке поширене в Україні ім’я як Микола. Воно означає Ми Коло (Сонце, Рід, Сім’я), тобто приналежність до свого Роду. А греки нам пояснюють, що воно означає «переможець народів», хоч відколи почало побутувати це ім’я на наших землях Греції ще і в згадках не було. Саме цікаве, що у всіх європейських мовах церква спотворила це ім’я, поставивши перед Колом заперечувальну частину Ні (Ніколай, Ніколаус, Ніколо). Тільки українці відстояли правильну форму імені! Така ж сама історія і з ім’ям Микита . Це дуже давнє ім’я яке вказує на наших далеких предків сколотів, скитів, китів і означає приналежність до їхнього роду. Микита означає Ми Кити! Щоб затерти цю приналежність до давнього Роду церква ж знову спотворила це ім’я, поставивши заперечувальне НІ попереду. Українські імена відточувалися, відшліфовувалися протягом багатьох століть, вони довершені і поетичні, несуть в собі великий зміст і захисну дію. Наші далекі предки чудово знали значення імені, яким називали дитину, його вплив на подальшу долю людини. На жаль сучасні українці не знають цього і часто називають своїх дітей «модними» іменами, не задумуючись над тим, що вони означають. Ще один скарб світового значення, який українці подарували людству це їхня народна пісня. За своєю поетичністю, ліризмом, довершеністю вона немає рівних собі у світі. Українська пісенна традиція розвивалася протягом тисячоліть. Як стверджував відомий мовознавець, знавець українського фольклору та етнограф Олександр Потебня українські колядки, гаївки, народні пісні беруть свій початок в сивій давнині, десь сорок тисяч років тому! Українською народною піснею захоплювалася Європа XVII – XIX ст. На основі мелодій українських народних пісень створювали музикальні шедеври Моцарт, Бах та інш. І тільки в сучасній Україні народна пісня стала «неформатом», її не почуєш ні по телебаченню, ні по радіо. Не вивчають її і в школі, потоки музичного бруду ллються на голови наших дітей ,калічачи їхню психіку. Натомість в Японії діти дошкільного віку вивчають напам’ять старовинні японські гімни. Близько 200 тисяч українських народних пісень передали в спадок нам наші предки і наш обов’язок не тільки їх зберегти а й популяризувати в усьому світі. Наші вороги все робили для того щоб українці забули свою минувшину, хто вони, « яких батьків, за що закуті». І можна сказати, що це їм майже вдалося, але ще є вищі сили, які оберігають Україну і українців. Вони не дали зникнути українцям з історичної арени, як зникли багато племен і народів. І тільки від нас, сучасних українців, залежить майбутнє України! Чи зуміємо ми об’єднатися заради майбутнього України, відкинувши все несуттєве і дріб’язкове, розірвавши раз і назавжди «братские узы» з північним сусідом. Одне гасло повинно бути для нас об’єднуючим – Україна понад усе! Керуючись цим ми переможемо!

Голова Павлоградського культурологічного клубу «Українська цивілізація» Микола Заремба