Як скасувати судовий наказ про стягнення заборгованості на користь КП «Дніпроводоканал» (зразок заяви)

На електронну адресу (svf2011@ukr.net) ресурсу «Січеслав інфо» надійшов лист від нашого постійного читача, в якому, одним з дієвих варіантів, визначено алгоритм скасування судових наказів, для боржників перед КП «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради, які мають встановлені прилади обліку холодної води.

Публікуємо зміст заяви про скасування, а також ухвалу суду:

                                                  До Iндустрiального районного суду

                                                                 м. Днiпропетровська

                                                                
                                                             
                                                 Справа № 202/2264/16-ц

                                                 Провадження №2-н/0202/67/2016
                                             

Боржник(и):        

Стягувач:      Комунальне підприємство «Дніпроводоканал»                                                           Дніпропетровської міської ради
 49101,м. Дніпропетровськ, вул. Червона 21а

                                                                  Код ЄДРПОУ 03341305

         ЗАЯВА
               про скасування судового наказу

              Судовим наказом від 11.04.2016 р. Індустріального районного  суду по справі № 202/2264/16-ц  прийнято рішення стягнути з нас 12 599 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 10 коп. заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення станом на 01.03.2016 року та судовий сбір у розмірі 689 грн.00 коп., а всього 13288 грн.10 коп.

               Копію судового наказу нами отримано 13.05.2016 року у поштовому відділенні № 51, яке знаходиться за адресою: 49051, м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, буд. 18.
 Згідно ч. 1 ст. 105 ЦПК України відповідач має право протягом десяти днів з дня отримання копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування, термін подання такої заяви спливає 22.05.2016 року.

              Вважаємо, що вимоги стягувача щодо стягнення з нас заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення є необґрунтованими та безпідставними, в рахунок яких стягувачем не було надано належних та допустимих доказів, в той час як є докази, які свідчать про незаконність та необґрунтованість вимог стягувача, надання неправдивих відомостей, що свідчить про існування між сторонами спору про право, встановлення та доведення в установленому законом порядку яких можливо лише під час розгляду таких вимог за правилами позовного провадження.

            Так, згідно заяви про видачу судового наказу стягувач посилається при розрахунку суми заборгованості на тарифи на водопостачання та водовідведення, за відповідні періоди, виходячи з загальної системи їх нарахування, а саме площі квартири та кількості зареєстрованих мешканців. При цьому стягувачем в поданій до суду заяві зовсім залишено без уваги факт встановлення в нашій квартирі  приладу обліку холодної води, що підтверджується копією паспорту приладу обліку, копією акту приймання приладу обліку, копією акту повірки приладу обліку.

Додатково до цього треба наголосити, що нами регулярно проводилася оплата за послуги водопостачання та водовідведення, що підтверджується копіями платіжних доручень за останні три роки. Станом на 16.05.2016 року показники приладу обліку холодної води  № 385196 серії КВ 1,5 в за адресою кв. 23 по вул. _______ 10 становлять 2070 куб.м, а сплачено згідно платіжних доручень за 2150 куб.м. За вимогою суду ми можемо надати оригінали платіжних доручень.

Отже, вимоги стягувача і обставини, на яких вони ґрунтуються не відповідають дійсності, тому наведений розрахунок суми заборгованості не можна вважати законним і правильним, оскільки він вчинений без урахування показань приладу обліку холодної води і відповідно без застосу­вання тарифів, що встановлені при оплаті цих послуг через відповідний прилад обліку.

Також, стягувачем в додатках до заяви вказується повідомлення про наявність заборгованості, однак названого документа ми ніколи не отримували і за цих підстав не можна вважати його доказом спроби попереднього врегулювання спірних сум з боку КП «Дніпроводоканал» і відмову в добровільній сплаті приведених сум.

Крім того, як передбачено п. 13 Постанови Пленуму ВССУ від 23.12.2011 року  «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК ), судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

В зв’язку з викладеним вище вважаємо, що вимоги стягувача, які пред’явлені в заяві про видачу судового наказу є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не підтверджують безспірність розрахунків, також стягувачем не надано договору на надання послуг і порушено строк позивної давності.

Сума боргу, яка вказується стягувачем, утворилася за період з 2002 р. по 01.03. 2016 року. Однак, це свідчить про те, що частина суми, яку вимагає стягувач, нарахована ним більш ніж за три роки до часу подання заяви про видачу судового наказу, що суперечить чинному законодавству, а саме: 

- згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; 

- згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки. 

Крім цього, у супереч вимогам ст.98 ЦПК України, яка вимагає від заявника окрім самих вимог ще зазначати обставини, на яких вони ґрунтуються, стягувач у своїй заяві про видачу судового наказу не вказав та не довів тих обставин і підстав, на яких він ґрунтує вимоги, котрі виходять за межі встановленого законодавством України строку позовної давності у три роки. 

Таким чином вважаємо встановленим, що стягувач необґрунтовано та з порушенням вимог чинного законодавства (зокрема, ст.257 ЦКУ, та ст.98 ЦПКУ) вимагає від боржника сплату боргу за межами встановленого законодавством України строку позовної давності, тому, на цей час, ці вимоги стягувача є протизаконні, безпідставні та необґрунтовані. 

У якості підстав своїх вимог та зобов’язань Боржника, стягувач безсистемно посилається на загальні норми законодавства, які або зовсім не стосуються вказаних у заяві правовідносин (наприклад, вказані стягувачем статті 64 та 68 ЖК України стосуються тільки наймачів житла, але ми не є наймачами житла) або невірно ним застосовані (наприклад такі, як ст.ст.526 ЦК України, які вказують на загальні вимоги виконання зобов’язань (ст.526 ЦКУ) і застосування яких можливо тоді, коли є доказ зобов’язання, чого Стягувач не довів). 

Втім, відносно зобов’язань у сфері житлово-комунальних послуг, на відміну хаотичним та невірним посиланням Стягувача, законодавство України має чітку і логічну конструкцію, що доводиться наступним. 

Стягувач стверджує, що Боржник є споживачем послуг водовідведення на підставі „відкриття абонентського особового рахунку № 962897000023” і це, начебто, дає йому підстави вимагати кошти у Боржника. Але в повністю врегульованій законодавством України сфері надання житлово-комунальних послуг  закріплені усі права, обов’язки та відповідальність сторін при наданні житлово-комунальних послуг і таких підстав для виникнення зобов’язань між сторонами, як „відкриття абонентського особового рахунку...”  там не передбачено. 

Між тим, законодавством України в сфері житлово-комунальних послуг передбачені наступні підстави для виникнення зобов’язань: 

ч. 2. ст. 509 ЦК України вказує: «Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу»; 

ч.2 ст.11 ЦК України уточнює: «Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: ... договори»; 

п.4 ст.203 ЦПК України вимагає вчиняти правочин у формі, встановленій законом; 

ст. 208 ЦПК України вказує, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі; 

ст. 638 ЦК України чітко визначає, коли договір вважається укладеним та виникають обов’язки. 

ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко вказує: «Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах». 

Такий договір від Стягувача на адресу Боржника не надходив. Тобто, очевидно, що Стягувач, ухиляючись від свого обов’язку підготувати та укласти письмовий типовий договір з Боржником, намагається отримати кошти від Боржника за допомогою примушення Боржника до дій, вчинення яких не є для нього обов'язковими. 

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст..ст..ст.ст.104 ч.4., 105 ч.1., 106 ч.2., 105¹ ч.8.2  ЦПК України, -

                                                         ПРОCИМО:

           1  Прийняти заяву до розгляду.
           2. Скасувати судовий наказ від 11.04.2016 р. Індустріального районного  суду по справі № 202/2264/16-ц  стягнути з нас 12 599 (дванадцять тисяч п’ятсот дев’яносто девять ) грн. 10 коп. заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення станом на 01.03.2016 року та судовий сбір у розмірі 689 грн.00 коп., а всього 13288 грн.10 коп.
Роз'яснити, що заявлені стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову       

       Додатки: ( 23 листа )

1. Копія заяви про видачу судового наказу з додатками.

2. Копія паспорту приладу обліку.

3.  Копія акту приймання приладу обліку.

4.  Копії платіжних доручень за останні три роки.

5.  Копія акту повірки приладу  обліку.

6.  Копія конверту у якому було отримано копію  наказу.

7. Копія судового наказу.

                 

 16.05.2016 року