Я
спробував написати більш-менш безсторонній аналіз закону про особливий статус
Донбасу. Вибачте, що довелось вирізати всі епітети "шозахуйня" чи
"шотитворишсволоч".
- згідно ст. 2 цього закону Законодавство України
діятиме на території Донбасу не в повній мірі.
Що
саме по собі означає, що ці територія "випадає" з української
юрисдикції. Додатково цю тезу потверджують ст. 6, 8 та 9.
- згідно ст. 5 цього закону склад прокуратури та
судових органів призначаються фактично місцевою владою Донбасу.
- згідно ст. 6 цього закону місцеві органи
самоврядування визнаються юридично рівними Кабінету Міністрів та окремим
міністерствам.
Тобто,
місцева влада Донбасу перестає бути підпорядкованою центральній владі, і
взаємодія між ними йде за допомогою окремо укладених угод. Додатково цю тезу
потверджує ст. 8 та ст. 9.
- згідно ст. 8 цього закону місцеві органи влади
Донбасу отримують право на укладання власних міждержавних угод.
Саме
це і ховається під евфемізмом "транскордонне співробітництво".
Зверніть увагу, що таке співробітництво відбувається на основі угод, які між
собою укладають місцеві органи виконавчої влади та (увага!)
адміністративно-територіальні одиниці РФ.
Тоді
як ст. 9 Конституції України будь-яка міжнародна угода є частиною національного
законодавства України. А угода між адміністративними одиницями РІЗНИХ країн є
міжнародною.
- згідно ст. 9 цього закону створюються так звані
"загони народної міліції", яка підпорядковується місцевим органам
влади.
Це
- формування власних внутрішніх силових структур Донбасу, які не підпорядковані
українській правоохоронній системі.
Підсумовуючи все це, ми маємо наступне:
- Донбас за цим законом отримує повну
автономію у виконавчій та судовій гілках влади, і частково - законодавчій (у
вигляді необов'язковості виконань частини українського законодавства і дозволу
укладати міжнародні угоди окремо від національного законодавства).
Що, в свою чергу, означає, що:
-
цим законопроектом Україна де-факто змінює свій стан із унітарного на
КОНФЕДЕРАТИВНИЙ, з двома суб'єктами, зв'язаними частково уніфікованим
законодавством та рядом рівноправних угод на рівні Кабміну і Місцевої Влади
Донбасу. Т. ч. даний закон є неконституційним, адже протирічить ст. 19 п. 2. та
ст. 73 Конституції (як мінімум).
Це
окрім того, що даний законопроект, згідно ст. 3, запроваджує масштабну
амністію, не роблячи виключень.
Чим, по факту:
-
закріплює право окремих фінансових та політичних кіл в Україні підтримувати
сепаратизм;
-
закріплює право терористичних угруповань на захват території України, вчинення
там ряду військових злочинів - і не понести за це ніякого покарання;
-
програмує подальше поширення досвіду ДНР на інші регіони, адже можна захопити
владу, тероризувати місцеве населення, прикликати на допомогу війська чужої
країни, а потім за це отримати "особливий статус", амністію і
легалізацію як суб'єкт конфедерації.
Емоційний епілог:
-
так на вас, сука, областей не напасешся. З такими законопроектами від України
лишиться тільки "маленька безпроблемна європейська держава". На базі
Вінницької області. Розміром з Андорру.
UPD:
Я уже бачу в коментах розганяння пояснення Порошенка, що під амністію не
підпадають тяжкі злочини.
Однак:
-
фінансування і підтримка тероризму до переліку тяжких злочинів не входить;
-
більша частина очільників ДНР та ЛНР особисто в тяжких злочинах не брала
участь, а отже, буде виправдана місцевими судами за визначенням;
-
збір доказів на території, яку де-факто контролює іноземна армія, як мінімум
утруднений, як максимум - неможливий.
Відтак,
проголошена амністія по факту звільняє від відповідальності ВСІХ терористів,
починаючи від спонсорів і закінчуючи виконавцями. Понесуть покарання виключно
"стрілочники".
Так
що нінада ля-ля, панове.
Вячеслав Ільченко
Немає коментарів:
Дописати коментар