У нас на 100 тисяч населення 786
працівників внутрішніх справ. Це більш ніж втричі більше загально світового
показника. Триста п’ятдесят вісім тисяч міліціонерів (358 000) (!).
У нас триста тисяч військового
персоналу (і то після скорочення) (300 000) (!).
У нас сто вісімдесят чотири тисячі
солдатів строкової військової служби (184 000) (!).
Зрештою, у нас понад 200 народних
депутатів, які позиціонують себе як такі, що положать душу й тіло за нашу
свободу. Біля цих депутатів ще близько тисячі їхніх помічників, які отримують
зарплату за те саме – служити народу України.
У нас є три парламентські партії, які
претендують називатися новою владою і мають багатотисячні партійні осередки і
депутатів місцевих рад.
Зрештою, Україна займає 12 місце в
рейтингу найбільших експортерів зброї. Мільйонна гарно озброєна армія. А що ж
по факту?
Коли постала така проблема, що
порівняно незначна купка сепаратистів тероризує Південь і Схід країни,
виявилось… на наші збройні сили чомусь бракує коштів. 23 роки на мільйонну
гвардію потенційних оборонців виділялися неймовірні кошти – і ось таке. Народ
винних не шукав. Народ допоміг збройним силам фінансами. Але ми втратили цілу
область, Крим, а збройні сили здавали зброю без бою. Ми продовжуємо втрачати
наступні території. Народ винних не шукав. Чоловіки почали записуватись в
національну гвардію. Тил почав фінансово підтримувати нацгвардію… Але влада
скула добровольців різноманітними обмеженнями. Народ винних не шукав. Кілька
сотень добровольців, вирішили не сподіватись на державу, і зорганізувались
боронити країну власними силами. За це влада почала їх відловлювати і здавати
сепаратистам, садити до в’язниць або організовувати побиття та пограбування
патріотичних груп.
В такому випадку я особисто бачу лише
один вихід. Я хочу зупинити найкращих синів Вітчизни від їхнього прагнення
гинути за Схід і Південь держави, яка ненавидить своїх оборонців більше ніж
зовнішніх ворогів. У нас мало ресурсу, щоб чинити реальний спротив гарно
озброєним силам ворога і переважаючим силам колаборантів-силовиків. Але у нас
достатньо аргументів, щоб спонукати тих, хто має професію боронити країну з
усіма відповідними пільгами та бонусами за цю роботу.
Так ось. Час вже брати в заручники
представників нинішньої влади, щоб мотивувати їх чинити реальний, а не симулятивний
спротив. Нехай піднімаються на священну війну і виконують свій прямий
обов’язок. Ми не маємо права покласти молоду національну еліту за незрозумілі
нам політичні ходи. Ми маємо згуртуватись і поставити питання наступним чином:
або влада разом з силовиками відстоюють наші території, або біженці з цих
територій будуть жити в їхніх квартирах, в їхніх будинках, матимуть їхній
ресурс.
Ми маємо лишити безхатченками-ізгоями
тих, хто не виконає даного народом завдання – збереження цілісності України.
Під колаборантами має горіти земля, якщо вони негайно не виконають священний
обов’язок. На це сил має вистачити.
Допоможемо нашій владі стати владою,
допоможемо силовикам стати силою, якщо вони не хочуть відчути нарешті на
власній шкірі, що таке народний суд.
Це буде по-чесному. А не так, що цвіт
нації буде поповнювати небесні загони, а нащадки тилових пацюків згодом
керуватимуть тими, хто вижив і спекулюватимуть їхніми надбаннями.
Тетяна Близнюк
Джерело: ІНФОРМАТОР.su
Немає коментарів:
Дописати коментар