Журналісти українських ЗМІ та
медіаексперти, описуючи дії Росії, крім іншого, все частіше вживають
словосполучення «інформаційна війна».
Дійсно, визначення технологій такої війни є - більшість з них описані ще в другій половині XX століття. Ось і зараз, під час ескалації конфлікту в Криму, медіатехнології нічого супернового не використовують. Але якщо раніше в рамках інформаційної війни одна технологія, як правило, викликала аналогічну протидію іншій, то зараз відповідати маніпуляціями на маніпуляції немає сенсу - потрібно в першу чергу шукати ефективні методи донесення правдивої інформації.
Що стосується медіаефектів і маніпуляційних технологій, що спостерігаються на російському телебаченні, їх можна класифікувати наступним чином.
Дезінформація - те, що зараз зустрічається найактивніше. За допомогою дезінформації (обману) телеаудиторії навмисно надають інформацію, яка вводить їх в оману. Тут діє принцип: "чим більша брехня, тим легше в неї повірити".
Цей досить широкий метод дезінформації розвиває більш конкретний - метод створення іншої інформаційної реальності. Працює це так: людина, не маючи доступу до інформації про реальні події, одночасно відчуває потребу знати про процеси, що зачіпають її інтереси. І вона хапає те, що їй дають. Причому в досить агресивній манері. Таким чином, перекручена інформація сприяє формуванню спотвореної особистісної орієнтації в інформаційному потоці. Для цього ЗМІ відображають не чисті факти, а їхню інтерпретацію. Тому замість відображення дійсності вони створюють псевдореальность, і в ній за допомогою стереотипів маркують і закріплюють необхідну інформацію.
Є кілька основних опорних елементів, на яких створюється ця інформаційна реальність: по-перше, це визначення ЗМІ "порядку денного". Увагу глядачів привертають до одних фактів і одночасно упускаються інші. ЗМІ самі визначають ступінь важливості тієї чи іншої події. По-друге, медіа поширюють загальні стереотипи та моделі поведінки, вказуючи, що є справедливим і моральним, а що ні. По-третє, ЗМІ організують псевдоподії, які, на відміну від реальних, плануються заздалегідь і організовуються штучно,наприклад з метою створення постановочного репортажу.
Дезінформація і метод створення іншої інформаційної реальності посилюються за допомогою ще однієї технології - спіралі замовчування. Зараз це теж дуже поширений прийом маніпуляції, що заснований на використанні закономірностей масової психології. Наприклад, на основі демонстрації вуличного опитування, спеціально підібраного і обраного, у ЗМІ робиться видимість, що думка, яка необхідна центральній владі, стала панівною. Це змушує інакше мислячим людям через побоювання опинитися "білою вороною" приєднатися до бажаної маніпуляторам (владі) позиції. Утворюється уявна більшість, яка на тлі замовчування інших поглядів заявляє про себе ще голосніше і нахабніше. Процес починається вже на новому, більшому витку. Тобто "спіраль замовчування" закручується ще крутіше, і деякі люди, які навіть мають іншу думку, отримуючи однобоку картинку, починають сумніватися і ставити собі відповідні питання: "а може те, що говорять в "ящику", це дійсно правда?", "а може так, як йдуть справи в Україні, так бути не повинно?!"
Таким чином відбувається тотальне зомбування телеаудиторії, яка починає думати категоріями "русского міра" і єдиної російської спільності. Людина, яка сумнівається, не знаходить у собі мужності яким-небудь чином протистояти цьому оточенню і закривається на кухні, користуючись радянським стереотипом "ми поговоримо про це пошепки і не будемо виносити свої думки на люди". Зараз це стосується як російських телеглядачів, так і багатьох кримчан.
Що стосується ще більш деталізованих технологій, перш за все слід згадатипоширення міфів і стереотипів. Масова комунікація в сучасних російських ЗМІ сприяє поширенню соціальних міфів - ілюзорних ідей, які сприймаються переважно на віру без раціонального, критичного їх осмислення. Основними соціальними міфами, за допомогою яких формується індивідуально-масова свідомість в сучасному російському суспільстві, є:
- Міф про те, що росіяни мають більше
індивідуальної свободи і можливостей особистого вибору, ніж в інших країнах і
зокрема в Україні.
- Міф про те, що в Росії влада в однаковій мірі турбується про всіх громадян незалежно від національності та регіону проживання.
- Міф про те, що в Росії люди живуть набагато багатше, ніж в Україні і одночасно, на відміну від громадян США та ЄС, росіяни добрішими, у них немає такого домінування егоїстичної природи людини, її агресивності, схильності до накопичення і споживання.
- Міф про те, що в російському суспільстві відсутні соціальні та міжнаціональні конфлікти, експлуатація та пригнічення, а в Україні російських і російськомовних, навпаки, пригнічують.
- Міф про те, що російські ЗМІ плюралістичні і правдиві - хоча насправді, незважаючи на їх значну кількість, вони контролюються не так великими рекламодавцями, а насамперед урядом, і таким чином є об’єднаною індустрією ілюзорного світу (радимо перечитати Пер Вале - прим. «Аратти»).
Як це працює на практиці? Саме завдяки таким технологіям російських ЗМІ ми бачимо "новини", з яких дізнаємося:
"Вчора в тому чи іншому великому українському місті була стрілянина і є вбиті"(насправді - просто дезінформація).
"Бойовики "Правого сектора" захопили бойові ракети і вправляються у стрільбі"(насправді - постановочний сюжет з використанням архівних кадрів про військові навчання).
"Радикали-терористи" масово грабують армійські склади зі зброєю"(постановочний сюжет).
"На кордоні України і Росії гігантські черги біженців" (насправді в кадрі перехід на українсько-польському кордоні на вихідні, коли жителі 50-кілометрової зони з обох сторін роблять покупки в сусідніх країнах).
Безумовно, така інформаційна картинка ще більш посилюється сформованимистереотипами і кліше:
- Червоно-чорні і синьо-жовті прапори в кадрі на сучасного російського обивателя діють так само, як на американського кадри намазу, коли сотні мусульман падають ниць (до речі, зараз багато західних ЗМІ намагаються уникати такої картинки, вважаючи її маніпуляцією, порушенням журналістських стандартів та етики).
- Нацистська символіка в поєднанні з державними символами України.
- Постійне вживання слів "бандерівці", "фашисти" на адресу сучасної української влади.
І ці приклади - лише мала дещиця "інформаційного" продукту російських ЗМІ.
Олександр Чекмишев,
доктор наук з соціальних комунікацій
- Міф про те, що в Росії влада в однаковій мірі турбується про всіх громадян незалежно від національності та регіону проживання.
- Міф про те, що в Росії люди живуть набагато багатше, ніж в Україні і одночасно, на відміну від громадян США та ЄС, росіяни добрішими, у них немає такого домінування егоїстичної природи людини, її агресивності, схильності до накопичення і споживання.
- Міф про те, що в російському суспільстві відсутні соціальні та міжнаціональні конфлікти, експлуатація та пригнічення, а в Україні російських і російськомовних, навпаки, пригнічують.
- Міф про те, що російські ЗМІ плюралістичні і правдиві - хоча насправді, незважаючи на їх значну кількість, вони контролюються не так великими рекламодавцями, а насамперед урядом, і таким чином є об’єднаною індустрією ілюзорного світу (радимо перечитати Пер Вале - прим. «Аратти»).
Як це працює на практиці? Саме завдяки таким технологіям російських ЗМІ ми бачимо "новини", з яких дізнаємося:
"Вчора в тому чи іншому великому українському місті була стрілянина і є вбиті"(насправді - просто дезінформація).
"Бойовики "Правого сектора" захопили бойові ракети і вправляються у стрільбі"(насправді - постановочний сюжет з використанням архівних кадрів про військові навчання).
"Радикали-терористи" масово грабують армійські склади зі зброєю"(постановочний сюжет).
"На кордоні України і Росії гігантські черги біженців" (насправді в кадрі перехід на українсько-польському кордоні на вихідні, коли жителі 50-кілометрової зони з обох сторін роблять покупки в сусідніх країнах).
Безумовно, така інформаційна картинка ще більш посилюється сформованимистереотипами і кліше:
- Червоно-чорні і синьо-жовті прапори в кадрі на сучасного російського обивателя діють так само, як на американського кадри намазу, коли сотні мусульман падають ниць (до речі, зараз багато західних ЗМІ намагаються уникати такої картинки, вважаючи її маніпуляцією, порушенням журналістських стандартів та етики).
- Нацистська символіка в поєднанні з державними символами України.
- Постійне вживання слів "бандерівці", "фашисти" на адресу сучасної української влади.
І ці приклади - лише мала дещиця "інформаційного" продукту російських ЗМІ.
Олександр Чекмишев,
доктор наук з соціальних комунікацій
До речі:
Заступник міністра внутрішніх справ Микола Величкович розповів в ефіріЕспресо.TV, як обробляли беркутівців та вевешників під час подій Євромайдану:
«Вевешників та беркутівців накачували за «системою Кісєльова».
Їх відрізали від будь-якої альтернативної інформації.
Їм розповідали, що тут стоять зомбі-терористи, які фінансуються Заходом.
І от це промивання мізків — мотивувало тих, хто стояв по той бік.
Те, що ми бачимо зараз по «Росії» — це ті самі технології».
Заступник міністра внутрішніх справ Микола Величкович розповів в ефіріЕспресо.TV, як обробляли беркутівців та вевешників під час подій Євромайдану:
«Вевешників та беркутівців накачували за «системою Кісєльова».
Їх відрізали від будь-якої альтернативної інформації.
Їм розповідали, що тут стоять зомбі-терористи, які фінансуються Заходом.
І от це промивання мізків — мотивувало тих, хто стояв по той бік.
Те, що ми бачимо зараз по «Росії» — це ті самі технології».
Немає коментарів:
Дописати коментар