Сторінки

пʼятниця, 21 березня 2014 р.

ЗАЯВА ОДНОГО ч(м)УДАКА

Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать".-
Сказал и в темный лес Ягненка поволок.
Крылов «Волк и ягненок»

Дуже прикро, коли з парламентської трибуни «народні» обранці-мільярдери дозволяють собі ображати той народ, який «представляють».


20 березня 2014 року, політик з президентськими амбіціями Петро Порошенко (сьогоні - позафракційний). в парламенті, озвучив наступне: «…нарешті Україна має повернути борг кримським татарам і не на словах, а реальними діями гарантувати…»


 Цікаво, про який борг йде мова? Ти що, шоколаду об’ївся? А українці в Україні мають права???

В світлі світової продовольчої кризи, нестатку прісної питної води, нещадного видобутку і використання природних ресурсів, випробування та відпрацювання новітніх технологій геноциду (які в Україні позапланово затягнулися в часі), провину за знищення треба покласти на тих, кого знищують.

Купка горе-політиків, експропріювала кимось до них узурповане, без жодного пострілу віддала територію суверенної країни, а тепер «…не на словах, а реальними діями гарантувати…». Це, як - за рахунок вчергове пролитої крові?

Чому, ті збройні формування (на початку малочисельні і не ідентифіковані) не набули статусу терористів і не були знешкоджені в момент їх появи на території Криму? Чому й досі заручниками ситуації в Криму залишаються військовослужбовці Збройних сил України, які поетапно передають ворогові майно (зброю) країни.

Особисто я, прослуховуючи цю маячню  від самого ранку, відчув свою провину і готовий повернути борг з «дивідендів» трьох попередніх Голодоморів-геноцидів українців, штучно влаштованих на території Світової житниці. з тих війн, які вогняним катком прокотилися моєю країною знищуючи все на своєму шляху, з масової депортації українців та кримських татар комун яками, з сучасного, «незалежного» геноциду часів незалежності, з підігравань «нової» влади в питанні анексії Криму Росією.

Не можете керувати – ВШИВАЙТЕСЯ! Не треба звинувачувати Україну та її багатостраждальний народ.

Сергій Філіпенко


P.S.  Україна й досі залишається поліцейською державою (360 тис. співробітників). Збройні сили України – 90 тис.  60% особового складу МВС потрібно просто перепрофілювати. Бюджет – не гумовий…     

Немає коментарів:

Дописати коментар