За що і проти чого

Чаша народного терпіння переповнилася і вихлюпнулася назовні дев'ятим валом обурення і протестів. Те, що нині відбувається в Україні, є наслідком більше ніж двадцятирічної епохи брехні, злодійства і зради правлячої пострадянської верхівки держави "Україна".

Ця верхівка, яка виникла в результаті злиття компартійної номенклатури і наближеної до неї частини "радянської" інтелігенції з колоніальною адміністрацією УРСР та інтернаціональним криміналітетом своїми безсоромними грабунками й насильствами над душею і тілом українського народу призвела до вибуху народного гніву. Адже наш народ – не раб. Наш народ – спадкоємець славних традицій українського національно-визвольного руху.

Тисячу років український народ захищає від чужоземних завойовників свою свободу і Богом дане право вільно жити й господарювати на рідній землі. Бо утвердження в Україні влади чужинецьких зайд тягне за собою приниження національної гідності та немилосердну економічну експлуатацію українського народу жадібними прибульцями. Тому під час перебування України у складі чужих держав український національно-визвольний рух ніколи не вщухав.

Дехто з учасників "круглого столу" колишніх президентів України намагався звести проблему "євромайдану" до рівня банальної бійки. От, побилися, мовляв, "гарячі голови", треба провести об’єктивне слідство, покарати "винних з обох сторін" і – проблема вирішена. Однак це не так. Насправді проблема має глобальний характер.

Народ вийшов на вулиці з протестом проти свого рабського становища, в якому він опинився внаслідок шахрайських оборудок т.зв. "професійних політиків": "роздержавлення і приватизації", неприродного поділу влади на "три гілки", кожна з яких тотально корумпована і дбає виключно про власні корпоративні інтереси, самоусунення держави від забезпечення найважливіших її суспільних функцій (охорони громадян від криміналітету, охорона здоров'я, надання освіти і працевлаштування громадянам, дипломатичний і військовий захист території і населення від зовнішніх загроз, рейдерства, терору податкової та інших, несть їх числа інспекцій і т.д.

І найголовніше – люди протестують проти приниження владою їх особистої гідності та гідності всього українського народу. Це стало можливим насамперед внаслідок нескладних "законотворчих" маніпуляцій т.зв. "народних депутатів" України. Вони створили в Україні систему антинародного "законодавства", яке є "правовою" підставою терору відчуженого від народу держапарату проти українського народу.

Однак ті, хто веде переговори з представниками злочинної "влади" про це мовчать. Опираючись на силу народного протесту, вони вирішують передусім власні амбітні справи. Навіть, якщо "влада" прийме пропозиції опозиції, ні політичне, ні економічне, ні соціальне, ні міжнародне становище українського народу не покращиться. Необхідна чистка законодавства України від злочинних схем, створення нових, вигідних для народу, а не бандитів "правил гри".

Методом доконаних фактів ми повинні повернути собі наше, узурповане гнобителями, право. На його засадах і слід створювати в Україні нові органи державної влади, які будуть виконувати волю не купки бандитських олігархів та їх прихвоснів, а волю "єдиного джерела влади в Україні" – українського народу.

Тільки українська народна влада Української національної держави всі економічні ресурси та всю людську енергію спрямує на побудову нового державного порядку, справедливого соціального ладу, на економічне будівництво країни та культурне піднесення всіх її громадян.

Сергій Павленко

http://ukrnationalism.com/publications/173-za-shcho-i-proty-choho.html