Мережа соціалістичної нації

Хто ми – чого ми хочемо.

 Ви перебуваєте в процесі пошуку?

 Вас дратують «Фа» і «Антифа»?

 Можливо ви не покладаєте жодних надій на капіталізм?

 Тоді ми схожі!

Ми перебуваємо в стані пошуку, а саме пошуку нового шляху для уникнення початку глобальної кризи та її впливів, що проявляються в ХХІ столітті. Новий шлях повинен подолати всю несправедливість капіталістичної держави. Існуючі і відомі давно політичні табори не спроможні запропонувати нам нічого придатного: це стосується як політичних центристів, так і «правих» з «лівими». Всі вони виступають за заборону висловлюватися і мислити тим чи іншим чином, пропагуючи ієрархію, підпорядкування та насильство. При цьому всі вони всього лише копіюють конструкції, критиковані ними зараз. Той, хто не погоджується грати за загальноприйнятими правилами, повинен враховувати наслідки, найменш тяжкими з яких є громадська ізоляція і відчуження. «Праві» і «ліві» рятівники світу незабаром дуже швидко знімуть початкову маску і покажуть свій справжній вигляд. Не дивно, що більшість молоді більше не бажає і чути нічого про політику, а що ж до радикальних політичних течій, то вони взагалі скотилися до рівня невеликих субкультурних груп з невизначеними поглядами.

Поза «лівими» і «правими»

До цих «часткових» причин додалися також природні і політичні мотиви. Реально існуючий капіталізм привів до економічного занепаду. Для того, щоб це зрозуміти, досить поглянути в телевізор або газету. Капіталізм виступає за: знищення навколишнього середовища; війну; експлуатацію та безправ’я; за життя з відсутністю визначених перспектив; нелюдське суспільство і існування касти «рабів заробітної плати», вірних капіталістичним інтересам. Добробут людей і довкілля його не цікавлять зовсім, – лише прибуток та влада держав і корпорацій – ось єдина сфера його інтересів. Розуміючи це, ми розглядаємо як своїх головних ворогів: капіталістичну державу, а також її економічний і суспільний устрій. Істинну альтернативу всьому цьому зазвичай шукають не там, де слід: антинаціональні «ліві» чіпляються, подібно до капіталістичних глобалістів, за космополітичні мрії. Радикальні «праві» знову ж таки – тримаються за капіталістичний лад, в кращому разі визнаючи кілька соціальних та економічних реформ або взагалі губляться в реакційному безладі, що складається з мілітаризму, НС-ностальгії або неясних расових теорій.

Ми ж знаходимося поза правилами політичної гри, по інший бік від класичних «правих» і «лівих», перебуваючи у пошуку нового шляху. Цей пошук здійснюється під гаслом соціалістичної нації.

Соціалістична нація

Нація чи соціалізм? На перший погляд це поєднання виглядає помилкових, або ж має присмак похмурого минулого «Третього Рейху». Ми ж вважаємо абсолютно інакше. Навіть Карл Маркс, Ленін і Роза Люксембург визнавали існування різних народів. Не народи ведуть війни і підпорядковують інші нації, а панівний клас політиків, мілітаристів і босів економіки, саме вони несуть за все це відповідальність.

Ми бачимо наш націоналізм в прогресивному вигляді: він спрямований як проти німецького, так і інтернаціонального капіталізму, соціальної несправедливості і нинішнього суспільного устрою Німеччини, а також проти тенденцій, що призводять народ до безправ’я.

Зі спротиву й класової боротьби проти нинішнього порядку, а відтак після його подолання, з народного руху постане соціалістична нація. Якщо поглянути на визвольну боротьбу «лівих» рухів у країнах «третього світу», можна відразу помітити, що націоналізм не слід автоматично пов’язувати з чимось «буржуазним», «правим» або ж «консервативним». Навпаки, він стоїть на службі політичного і соціального визволення. Наприклад, в Латинській Америці, Країні Басків чи у Північній Ірландії, націоналізм має відверто ліву, прогресивну подобу. Там народ став носієм антикапіталістичного спротиву – хіба щось подібне не можливе і для Німеччини? Подібним чином утворилась велика кількість сучасних національних держав, які головним чином взяли свій початок з революційних процесів, виникли в результаті розпаду багатонаціональних держав і монархій або ж з’явилися після звільнення колишніх колоній.

В особі соціалістичної національної держави ми бачимо конкретну ліво-національну альтернативу капіталістичній глобалізації з її одвічними і тривожними для громадськості фінансовими кризами. Наше уявлення про націоналізм є строго антиімперіалістичним, антикапіталістичним і анти-буржуазним.

При цьому ми суть прихильниками дружби між народами і підтримуємо міжнародну солідарність. Тобто, ми готові до культурного обміну і співробітництва між народами і підтримуємо їх у боротьбі проти будь-якого гноблення.

Панівне становище народу в економіці та політиці – вся влада радам!

«Народ» – для нас є широкою верствою населення, серед якої: залежні від своєї платні, трудівники на малооплачуваних роботах, школярі та студенти, безробітні, люди, вигнані на манівці суспільства. Навіть у Конституції закріплено, що «вся державна влада постає з народу». Однак у цій державі це далеко не так. Партії, крутії та бюрократи утримують політику в своїх руках, перетворивши її на супермаркет. Все це не має нічого спільного з демократією.

Всьому цьому ми протиставляємо іншу концепцію: систему рад, засновану на демократії. Люди організовуються в певні громадські форуми та комунальні ради, кожен у своїй сфері діяльності, зокрема: у себе на заводах, в школах і університетах, за місцем проживання. При цьому вони самі безпосередньо вирішують ті питання, які їх стосуються. Вони обирають своїх представників – народних уповноважених. На відміну від буржуазної «демократії», де депутати є коліщатками партійної машинерії і парламенту, народні уповноважені відповідальні за виконання вказівок своїх виборців і можуть бути в будь-який момент відкликані та позбавлені своїх повноважень. Відповідно, можливість здійснення політичного контролю виборцями в цьому випадку є набагато вищою в порівнянні з буржуазним парламентаризмом, при якому позбавлених слова виборців, подібно домашньої худоби кожні чотири-п’ять років закликають до виборчих урн. Комунальним радам підпорядковані Регіональні ради, а також Національна рада. Таким чином, система рад перевертає піраміду влади, властиву для «демократії», за якої влада сходить згори донизу, на відміну від системи рад, де влада постає «знизу». Крім цього, в цю ж систему включені прямі вибори уряду, а також всенародний референдум, проведення якого можливе на всіх рівнях. Ця орієнтація також чинить вплив на наші уявлення про соціалізм. У колишньому Східному блоці, а також у Китаї, приватний капіталіст був замінений державою, що стала власником засобів виробництва. Проте в своїй основі нічого не змінилося, експлуатація мас тривала і перебувала в руках однієї не чисельної касти. Тому ми виступаємо не тільки за націоналізацію підприємств, але і за їх передання у власність трудівників, що працюють на них, іншими словами ми виступаємо за їх соціалізацію. Згідно нині наявних у нас актуальних даних, у власності населення знаходиться всього чотири відсотки усіх засобів виробництва, в процесі розподілу матеріальних благ дана тенденція виглядає аналогічно. Таким чином, ми не повинні вбачати в соціалізації якийсь злочин, навпаки вона є нічим іншим, як актом соціальної справедливості.

Мережа соціалістичної нації

Для того, щоб не змарніти на самоті в цій боротьбі або просто з небажання далі животіти в старих політичних структурах, ми об’єдналися в Мережу соціалістичної нації. При цьому ми розглядаємо себе не як закрите утворення, а як групу товаришів, згуртованих спільними інтересами. Для нас не має значення, звідки до нас приходять наші однодумці – ми завжди раді їх бачити. З метою проведення зборів та обговорень була створена регіональна група. Для людей з різними темпераментами і талантами надається повний простір для їх розвитку. Наша Мережа надає місце для теорії, політичних дискусій, дає можливість участі в демонстраціях, а також пропагандивних заходах. Простір спілкування в Мережі зовсім не маленький, оскільки через певні проміжки часу відбуваються місцеві та регіональні збори, а один раз на рік відбувається зустріч, в якій беруть участь представники Мережі з федеральних земель. Перебіг дискусій та прийняття рішень відбувається на принципах рівноправності та на демократичному базисі – ми не потребуємо керівників, політбюро і шеф-ідеологів.

Мережа соціалістичної нації цілком незалежна від інших політичних структур, сама фінансує себе і своїх активістів. Саме тому важливо, щоб кожен окремо, виходячи зі своїх уподобань, активно вносив свою лепту у спільну справу: робив макети для трафаретів і наклейок, поширював листівки, здійснював пропаганду в колі своїх знайомств і в Інтернеті, писав тексти і звіти про акції, збирав пожертви …

Зрушити народ!

Німеччина знову повинна стати нацією творців культури. Для цього слід відродити вільну німецьку культурну спадщину, відтворюючи автентичну культуру в усьому її розмаїтті. Слід віднайти і заново сформулювати такі людянісні цінності як взаєморозуміння, готовність до взаємодопомоги, солідарність, самоповага і мужність. Відроджена культура додасть успіху боротьбі з існуючим егоїстичним капіталістичним суспільством, якого можна буде уникнути, створивши нову солідарну спільноту!

Все це хоч якось має значення для кожного з нас – то ж долучаймось до справи!

Пояснення:

Народ: народи – це культурні спільноти, які склались історично. При цьому під поняттям «культура» мається на увазі життєве поєднання, що складається з етики, творчої сили, винахідницького потенціалу та змісту, які розвивали і використовували люди в процесі свого співіснування. Поняття «народ» не повинно зводитись до суто біологічних критеріїв, тому ми рішуче відмежовуємось від антисемітизму і расизму. Теж саме стосується і шовінізму з властивим йому вивищенням факту приналежності до того чи іншого народу, що часто закінчується війною чи знищенням цілих народів. Належність до одного народу в жодному разі не означає невід’ємний расистський підтекст, відчуття своєї переваги над іншими або «вроджену ворожість». Тільки той, хто по-справжньому сприйняв і усвідомив власну ідентичність, зможе зрозуміти і поважати коріння інших народів.

Клас: під класом розуміється становище, яке займає індивідуум у виробничому процесі. Якщо завдання індивідуума полягає в тому, щоб залучати до роботи найманих працівників з метою збільшення прибутку, то він належить до класу капіталістів. Якщо індивід працює на службі капіталу і отримує за це заробітну плату або працює самотужки (наприклад, ремісник), то він належить до класу трудівників. Разом зі скасуванням економіки, заснованої на ідеї «отримання прибутку», капіталістичний клас втратить свою легітимність і капіталізм буде переможений. Результатом стане безкласове суспільство, яке нерозривно пов’язане з ідеєю соціалістичної нації.

Нація: Нація – це територія розселення народу. Бачення своєї нації завжди тісно пов’язане із зіставленням свого життя, а також свого суспільного стану (класу). Вплив національної культури безпосередньо пов’язаний з історичною свідомістю народу, ступенем його науково-технічного розвитку та відповідною суспільною системою (наприклад, буржуазне суспільство). Звідси постає якісна відмінність між буржуазною і соціалістичною нацією.

Капіталізм: За капіталістичного ладу незначна частка населення привласнює собі вироблену масами додаткову вартість. Це означає, що виробництво служить меті максимізації прибутку, а не задоволенню потреб. Людина змушена продавати свою робочу сила за нав’язаними їй раніше умовами, певною мірою втрачаючи особисту свободу. Великій кількості людей, залежних від заробітної платні протистоїть нікчемна кліка панівної і економічної еліти. У період розвиненого капіталізму держава і економічні інтереси зливаються воєдино, а політика підпорядковується інтересам капіталістів.

 Соціалізм: передання підприємств у власність населення. Іншими словами, реорганізація економічного устрою, подолання капіталістичних відносин, заснованих на власності, залежності та експлуатації. На відміну від спрямованої на зростання і отримання прибутку капіталістичної економіки, соціалістичний лад спрямований на співпрацю, спільноту, справедливість і задоволення потреб населення. Іншими словами, соціалізм можна назвати демократичною економікою, спрямованою на вирішення потреб.

Третій фронт: Третій шлях між реально існуючим капіталізмом і, наразі зниклим, Східним блоком з його версією соціалізму. У НДР чи СРСР право власності на підприємства було передано в руки держави. Це не змінило сан справ з експлуатацією, оскільки призвело до створення державного капіталізму. У нашому ж випадку, мова йде про шляхи об’єднання нації і соціалізму. Цей шлях проходить по інший бік від політичних таборів минулого – бо жоден з них не впорався зі своїм завданням. Цей шлях не повинен складатися з поверхневих перетворень чи політичної мішанини. Нація, соціалізм і демократія залежні один від одного і здатні до плідного об’єднання.

Імперіалізм: політичне, економічне і культурне панування, нав’язане іншим країнам і націям. Раніше розглядався, як певний метод, використовуваний державами, для пошуку ринків збуту своєї промислової продукції, проте нині імперіалізм лежить в основі дій корпорацій. У найбільш вираженій формі імперіалізм уособлюють собою США, ЄС і НАТО. Зрозуміло, що США так і не впоралися зі своєю роллю провідника в Новому світовому порядку. Більшою мірою, ситуація в 21 столітті буде обумовлена взаємодією численних регіональних, імперіалістичних учасників – подібно до того, як це було перед Першою світовою війною.

Республіка рад: на противагу буржуазному парламентаризму політичне волевиявлення відбувається не згори до низу, а виходить з базису. На місце старої партійної бюрократії та лобістських груп стають народні ради (виробничі чи за місцем проживання) як відповідні чинники політичного процесу. Народні уповноважені підпорядковані імперативному мандату, це означає, що на них лежить обов’язок виконання рішення їхніх виборців, причому вони (народні уповноважені) можуть бути в будь-який момент відкликані та позбавлені своїх повноважень.

Переклад: тов. Макс спеціально для “Страйку”.