За
будь-яких обставин економічна, соціальна та політична ситуація в Росії, буде
нам цікава, оскільки попри все дане державне утворення є сусідом України, і
наразі ми маємо частину громадян, що вважають привабливим про-російський вектор
геополітичної орієнтації.
Однак,
ці люди часто перебувають в тумані ілюзій, вважаючи РФію осередком слов’янської
ідеї, чи чимось на зразок цього. На насправді, влада в так зв. «Росії» давно не
належить росіянам. Пропонуємо увазі читачів переклад статті російського автора,
що описує реальний стан речей в економіці та інформаційній сфері нашого
країни-сусіда. Попри дещо застарілі дані, вона і досі є актуальною, оскільки
політичний режим в РФ не мінявся ось вже понад 10 років, як власне і
демографічні показники.
Після
розпаду Радянського Союзу більша частина промисловості, засобів масової
інформації, сфери обслуговування виявилася аж ніяк не в руках росіян. Сталося
це дуже швидко і досить непомітно. Що ж трапилось? Яким чином ВОНИ примудрилися
зайняти всі ключові позиції? Відповідь досить проста. На відміну від росіян,
вони усвідомлюють своє родове начало, свято шанують традиції, що пов’язують
родичів, одноплемінників в єдину націю, один народ.
Що п’ють і їдять в Росії
Харчова
індустрія контролюється кавказцями не лише на рівні ринків. Президент
“Макдоналдс” у Росії – чеченець Хамзат Хасбулатов. Саме він от уже дванадцять
років контролює цю мережу забігайлівок. На сьогоднішній день в Россії 92
“Мака”. Починаючи з вересня 2001 р. Хасбулатов відповідає також за розвиток
мережі швидкого харчування та в Білорусії. Деякі з рішень Хасбулатова
нестандартні з точки зору світової практики компанії McDonald’s. Одне з таких
рішень – побічний ріелтерський бізнес. Багатоповерховий офісний будинок в
Газетному провулку “Макдоналдс” побудував в 1993 році. Положення найманого
менеджера, а не власника його анітрохи не бентежить. “Я є частиною команди, що
створює успіх “Макдоналдс” в Росії. Навіть не будучи власником, я вважаю це
своєю справою. Через десять років я бачу себе на тому ж місці і в тій же
компанії “. Він не соромиться, прекрасно знаючи, хто насправді хазяїн
Макдоналдс – Росія. У російських закладах компанії персонал дивиться на
Хасбулатова як на повноцінного господаря.
Схожа
ситуація в давно облюбованому чеченцями автомобільному бізнесі. Багато хто з
них тепер легалізувся. Наприклад, Московське бюро Audi очолює Оскар Ахмедов.
У
Росії швидкими темпами зростає виробництво пива. Розширюються і модернізуються
старі заводи, будуються нові. Від великої кількості марок вітчизняного пива
рябить в очах. Імпортне пиво фактично вибито з ринку (його частка – не більше
2%). У більшості випадків пиво відомих західних марок, яке продається в
російських крамницях, зварено за ліцензію в РФії країні. Але що характерно –
російські підприємці цілеспрямовано витісняються з цієї високоприбутковий
галузі. По-перше, російські заводи активно скуповують іноземці. І на
сьогоднішній день іноземний капітал контролює, за оцінками аналітиків, вже
половину загального обсягу виробництва пива в Росії. Це якщо враховувати
численні маленькі заводики в регіонах і пивоварні в ресторанах. А якщо брати
тільки пляшкове пиво, на якому заробляються основні гроші, то тут частка
іноземців буде дві третини, якщо не більше.
Характерним
для всіх цих заводів, що належать іноземцям, є керуючі – вихідці з Кавказу.
Пивоварною
компанією “Балтика” керує осетинська команда на чолі з Теймуразом Боллоєвим.
Комбінат імені Степана Разіна належить грузинському клану Гвічія (він же
придбало Череповецький пивкомбінат “Елена”).
У
Москві формально знаходиться в держвласності пивзавод “Хамовники” приписаний до
ВНДІ пивоварної, безалкогольної та виноробної промисловості, директор якого
Наскід Сарішвілі займається не тільки і не стільки наукою.
На
заводі “Пикур” в Курську директором був уродженець Дагестану Мавсум Рагімов.
А
ось характерна історія “прихватизації”. У будівництво заводу “Князь Рюрик “в
Москві, яке почалося ще в 1993 р., були вкладені величезні бюджетні кошти.
Директором споруджуваного підприємства було чомусь призначено азербайджанця
Агарагіма Джафарова, який при цьому продовжував керувати двома заводами –
Московським дріжджовим і Московським желатиновим. Значна частина грошей “пішла
кудись не туди” (у свій час у газетах багато писали про те, яку роль в цьому
зіграв Джафаров). І ось ближче до кінця будівництва з’являється турецький
пивний концерн “Efes Beverages”, який, “інвестувавши” деяку суму на завершення
робіт, отримує 90% акцій пивоварного заводу. Його директором призначається турка
Маджіта Ташкима, а через деякий час з назви заводу прибирається ім’я руського
князя. Тепер “Пивоварня Москва-Ефес”, що випускає “Efes Pilsener” і “Старий
Мельник “, знаходиться під повним азербайджано-турецьким контролем.
Відомий
своїми соками і молочними продуктами харчовий концерн “Вимм-Билль-Данн” купив
“Москворецкий пивоварный завод”, ВАТ “Пивоиндустрия Приморья” (Владивосток),
Нижегородський пивзавод “Волга” і в січні 2001 року об’єднав їх у холдинг ЦЕПКО
( “Центрально-Європейська пивоварна компанія”), для якого пізніше придумали
єдину марку пива “Гонец”. Головні власники “Вимм-Билль-Данна” – Давид
Якобашвілі і Гавриїл Юшваєв. Перший починав у кінці 80-х років з бізнесу під
вивісками “салонів краси “. Другий, відомий у певних колах як “Гарік-Махачкала”,
приблизно в той же час вийшов з в’язниці, де відсидів 9 років за розбій. Вони
“знайшли один одного” і далі разом займалися торгівлею іномарками і ігорним
бізнесом, створювали “Вимм-Билль-Данн”. Тепер в пивній галузі вони «цепко»
тримають куплені підприємства і не проти зачепити ще пару-трійку.
Хто в Москві господар
Найбільш
сильні позиції чеченської діаспори в Москві на ринку нерухомості.
Група
“Плаза” Джабраілових (очолює Умар Джабраілов) контролює готель “Росія”,
торговий центр “Манежная площадь”, ряд готелів 2-х і 3-х зірок повний список
яких не розголошується, найбільше в Москві агентство по розміщенню зовнішньої
реклами, мережу АЗС “Данако” . Перелік можна продовжувати ще довго, незважаючи
на те, що кількість об’єктів, які належать цій групі не розголошуються. Після
замаху (або його вмілої імітації) на віце-прем’єра уряду Москви Йосипа
Орджонікідзе влітку 2002 р., в ході якого був убитий Салауді Джабраілов –
двоюрідний брат Умара, у холдингу почалися неприємності. ТОВ “Славянская
гостиница и деловой центр” – спільна компанія АФК “Система” та Уряду Москви –
припинив всі відносини з групою “Плаза”, як керівною компанією. З цього приводу
було надіслано лист за підписом Гурамі Мжаванадзе – генерального директора
готелю, креатури Йосипа Орджонікідзе. Можливо ще ряд об’єктів поміняв господаря
в ході великого переділу власності між московськими кланами.
Середньовічний
клановий принцип трансформувався і чудово прижився в сучасних реаліях.
З’являється Тейп міліціонерів, Тейп торговців, Тейп бандитів і т. д. і т. п.
Всі вони взаємодіють один з одним за допомогою чітко організованої системи
управління. Всюди розставляються свої люди, кожен працює на благо спільної
справи. А ось що підрахували аналітики азербайджанського журналу “Монітор”: 12%
оборотного капіталу азербайджанців в Росії припадає на промисловість, 20% на
торгівлю, 23% на банківські структури і 38% на кримінальний бізнес.
Особливістю
діяльності членів кавказьких організованих злочинних угруповань (ОЗУ, ОПГ) є їх
земляцтва та громади. Хоча вони можуть діяти самостійно, але в екстремальних
випадках об’єднуються, спільно намагаються вирішувати виниклі проблеми. Всі
зобов’язані поповнювати “общак”. Характерно, що в разі небезпеки азербайджанці
легко можуть зрадити своїх “партнерів” по злочинному бізнесу, рятуючи, перш за
все своїх одноплемінників і “кидаючи під танк” слов’ян. На жаль, за
слов’янськими ОЗУ такого помічено не було, національної солідарності вони не
мають…
Сумарний
оборот грошей, зароблених азербайджанцями в Росії, – близько 25 мільярдів
доларів. Приблизно половина з них припадає на Москву. Це більше, ніж валовий
продукт Азербайджану. Крім ринкової монополії, вельми великий прибуток
азербайджанській громаді приносять наркотики. За даними спецслужб, сьогодні
вона контролює до 35 відсотків всього наркобізнесу столиці. При апараті
президента Алієва було не так давно створено спеціальний фонд, кошти якого
використовуються для проведення в Москві “специфічної роботи” – «спілкування “з
державними та політичними діячами РФ, блокування небажаної інформації, яка може
з’являтися в російських ЗМІ про Азербайджані, проведення РR-кампаній» і т.п.
У
той час як на всю російську молодь за однойменною федеральною програмою в рік
дають близько 200 мільйонів рублів, тільки в Москві на азербайджанську молодь
виділено близько 9 мільйонів бюджетних грошей. До речі, азербайджанці – єдина
національність, помічена укладачами московського бюджету.
У
тісному контакті з фондом працює в Москві Всеросійський азербайджанський
конгрес. Конгрес створив власне інформаційно-аналітичне управління
(Ленінградське шосе, д. 44), яке збирає і систематизує відомості, що надходять
від азербайджанців, що проживають в Росії. Діаспора ж і підтримує цей фонд
пожертвуваннями. У Баку є важелі для того, щоб потік внесків у фонд не
вичерпуються. Фактичним керівником конгресу виступає генерал Відаді Рзаєв,
представник МВС Азербайджану в Росії.
Ще
один відомий чеченець – Руслан Байсаров – чоловік Христини Орбакайте. З 2000 р.
він віце-президент Московської паливної компанії, якій належить більш ніж 100
АЗС у столиці РФії та регіоні. Ця компанія входить до складу холдингу ЦТК,
більша частина акцій якого належить московського уряду. Ні яким чином Байсаров
потрапив в МТК, ні чим конкретно він там займається, інформації немає. У
ділових колах говорять, що “коштує” Байсаров не менше 200 мільйонів доларів,
однак з чого складається ця сума невідомо.
Раніше
автозаправним бізнесом займався і Саламбек Хаджі, що був у 1991 р. міністром
нафти СРСР. Після цього в 1994 – 1996 рр.. він “відновлював” Чечню, успішно
впоравшись з поставленим завданням зайняв пост голови Державного комітету з
промислової політики. У 1998 році Саламбек Хаджі стає членом ради директорів
великої трейдерської фірми “Екотек Ойл” – колишній “Ілля Колер і Ко”, – яка
займається поставками бензину в регіони. Пізніше він очолив “Екотек Ойл” і
продав 50 АЗС, належать компанії, НК “Славнефть” інгуша Гуцерієва. Нині
Саламбек Хаджі є віце-президентом Торгово-промислової палати РФ.
Хто контролює інформацію
Існують
у діаспори і свої ЗМІ, причому вектор їхнього впливу спрямований назовні, вони
створені для підтримки позитивного образу азербайджанців в певних колах.
Наприклад, у Москві видається додаток до газети “Известия” – “Известия
Азербайджан”. Як і у випадку з московським бюджетом, до інших етносів “Известия”
чомусь не виявляють такої пильної уваги.
Не
будемо зупинятися на широко відомих хазяях ТБ. Завдяки чудовій властивості –
передачі зображення, всі телеглядачі можуть особисто встановити національну
приналежність і ведучих, і їх господарів, також часто миготять на екрані.
Розглянемо найбільш просунуте інформаційне поле – Інтернет. Знайомство з
мережею для більшості починається зі створення власного електронної поштової
скриньки. Переважна кількість новачків в країнах СНД робить це на сайті
mail.ru. Цей сайт входить у компанію Port.ru. Кількість зареєстрованих
користувачів на сайтах Port.ru перевищила позначку 1,7 млн. чоловік, щомісяця
реєструються близько 165 тисяч нових користувачів. Показники щоденної
відвідуваності сайтів Port.ru теж досить значні – 250 тисяч унікальних
відвідувачів. Володіє цим багатством репатріант з Росії – Євген Голанд.
Історична батьківщина не привабила його, тому поживши п’ять років в штатах, він
вирішив повернутися до Росії. Але, на жаль, тут він відчув себе некомфортно.
Піднімають голову прокляті російські “фашисти”. Думав, ну раз в 1917 р. були не
добили, то вже в 1991 р. то знищили воювали цю потвору. Ба ні, гої і досі
чинять опір. До речі, гоїв в Port.ru практично немає, персонал московського
офісу, що на Кузнецькому мосту, практично повністю складається з представників
“боговибраного народу”. Влітку 2002 р. Port.ru провів в Інтернеті галасливу
акцію – “Інтернет без расової ненависті “. Толку було мало, але ж головне не
результат, а залучення уваги громадськості. Пізніше пройшла інформація, що
mail.ru займається моніторингом листування, ставлячи особливо підозрілі
скриньки на постійний контроль. Під контролем Голанда знаходиться також і
великий інформаційний сервер – Rusnews.ru.
До
речі, використовують у назві бренда слово “русский” винятково представники
інших етносів. Це стало вже свого роду сигналом – бачиш слово “русский”, знай
хазяїн тут або з гір, або з синагоги.
Наприклад,
широко розрекламованої лотереєю “Русское Лото” разом з однойменною телевізійною
передачею володіє чеченець Малік Сайдуллаєв. Сайдуллаєв вважається найбільш
заможним чеченцем в Москві. Його особисті статки оцінюються в 500 млн. доларів.
Йому належить концерн “Милан”, найвідомішим дітищем якого стала група компаній
“Русское лото”. Лотерея “Русское Лото” – грандіозна Всеросійська компанія, що
охоплює понад 85 регіонів країни, забезпечує робочими місцями 55-60 тисяч
росіян. В 1997-м квитків було продано на 511.588 тис. руб.; У 1998-му – на
530.404 тис. руб. В “імперію” “Милана” окрім “Русского лото” входить салон
краси “Милан”, ресторан “Конь и пес”, науково-виробнича компанія “Гудвил”,
центр будівельних технологій АТ “Лан”, науково-технічна компанія “Гений-М”.
Крім того, Малік Сайдуллаєв очолює чеченську діаспору в Москві.
Влітку
2002 р. ” Общая Газета ” була куплена компанією ” ЭКО Феникс Холдинг”.
Володіють компанією брати Лейбмани – кожному належить 25% акцій. Компанія веде
діяльність у таких напрямках: бункеровка суден у портах Балтійського,
Північного і Баренцевого морів; поставки нафтопродуктів; збір і переробка
нафтомістких відходів. Компанія займає 17-е місце в списку найбільших компаній
Північно – Західного регіону.
Всі
чужинські етнічні групи усвідомлюють свою спільність. У будь-який момент вони
готові допомогти один одному. При цьому класова неприязнь відходить на другий
план. Вплив різних ісламських національних об’єднань простежується від наметів
в підземному переході до найбільших корпорацій, часом визначаючи політику
держави.
Корисні копалини та їх видобуток
Відповідно
до Конституції РФ надра, тобто природні багатства належать усьому народу,
фактично ж їх контролює кілька великих корпорацій, чиї інтереси тісно пов’язані
з правлячим режимом. І вже неможливо зрозуміти, хто на кого впливає, хто кого
контролює, чи то великий бізнес – влада, чи то влада – великий бізнес. Великі
чиновники за мить перетворюються на бізнесменів і навпаки. Вже нікого не дивує,
що державний службовець – міністр зв’язку Михайло Рейман входить в десятку
найбагатших росіян. Здавалося б, звідки у міністра капітал в мільярд доларів?
Все просто – місце годує людину. Місце непогане, воно дозволяє контролювати
телекомунікаційний ринок, а ми, як відомо, живемо у добу інформації.
Повернімося
до природних багатств. Хто ж насправді володіє ними? В даний час нафтовий ринок
Росії ділять два монстра – ЛУКОЙЛ і ЮКОС. В Східній Європі ЛУКОЙЛ добре
відомий. Їх заправки є в Румунії, Югославії, Угорщині. Місцеві вважають ці
заправки російськими. Чи так це насправді? Керує ЛУКОЙЛом азербайджанець Вагіт
Алекперов, в минулому простий робітник-нафтовик. У вузькому професійному колі
Вагіта Юсуфовича за очі шанобливо величають “Доном”. Кажуть, що він навіть
вітається при зустрічі, як “хрещені батьки” мафії із західних кінофільмів:
велично-поблажливо, протягуючи долоню тильним боком догори. Зовсім як
священнослужитель, підставляють прихожанам руку для поцілунку. «Таке враження,
що до руки треба припасти», – іронізує керівник однієї з конкуруючих з “ЛУКОЙЛ”
нафтових компаній. За відомостями “Комерсанта”, Вагітом Алекперовим
контролюється 10,38% акцій компанії. В даний час вартість цих паперів
оцінюється в 1,3 млрд. доларів. Але досвід останніх 12 років доводить, що
розмір пакета акцій не важливий – реальний господар це той, хто керує,
акціонери ж – пусте місце.
Батьківщину
Алекперов не забуває. У свій час ходили чутки, що Гейдар Алієв – президент
Азербайджану збирається зробити Вагіта прем’єр-міністром. В Алекперова в
політиці стосовно Азербайджану заслуговують уваги деякі моменти. Діяльність
“Лукойл” в Азербайджані супроводжується цілою низкою конфліктів, причому
інтереси нафтової компанії в деяких випадках розходяться з інтересами Росії.
Російський МЗС виступав проти будь-яких проектів до тієї пори, поки не буде
остаточно визначено правовий статус Каспію, але “ЛУКОЙЛ” не звертає уваги на цю
рекомендацію. До того ж, “ЛУКОЙЛ” традиційно обіцяє, що нафта, яка буде
видобуватися на каспійських родовищах в Азербайджані, стане транспортуватися
через російський нафтогін через Новоросійськ. Але, як виявилося, “ЛУКОЙЛ” не
відмовляється від участі в конкурентному проекті Баку-Джейхан. Так що Алекперов
завжди керується лише власними комерційними інтересами і розвиває навіть ті
проекти, які в ряді випадків можуть завдати Росії фінансової шкоди.
Довгі
роки правою рукою Алекперова був віце-президент ЛУКОЙЛу – Раліф Сафин – тато
Алсу і тенісиста Марата Сафина. Влітку 2002 р. його відправили у владу – тепер
він засідає в Раді Федерації, не на страх, а на совість, борючись за інтереси
рідного ЛУКОЙЛа.
Конкуруюча
корпорація – ЮКОС також має свого лобіста в Раді Федерації. “ЛУКОЙЛ” вміє
ефективно працювати в політиці, наприклад, на виборах губернатора
Волгоградської області влітку 2002 р. знову переміг ставленик “ЛУКОЙЛу”
“Заклятий друг” Алекперова – Михайло Ходорковський контролював ЮКОС. Дві ці
компанії по черзі ділили верхні рядки рейтингів. Особисті статки
Ходорковського, до посадки за ґрати, оцінювали в 6,8 мільярдів доларів.
Очеивдно, азербайджанці в цей раз дещо перемогли жидів.
У
газовій та хімічній галузях на перших ролях знаходиться АТ “Сибирско-Уральская
нефтегазохимическая компания” або скорочено СИБУР – найбільш успішний
інвестиційний проект ВАТ “Газпром”. Президент СИБУР – Яків Голдовскій, перший
віце-президент, що курує весь фінансово-економічний блок – Володомр Шехтман. На
долю групи СИБУР припадає 25% російського виробництва зріджених газів, 47%
синтетичного каучуку, 43% шин, 22% хімічних волокон і 20% поліетилену. Не
виключено, що ці офіційні дані були свідомо занижені, щоб уникнути проблем з
антимонопольними органами. Ця корпорація схожа більше на міністерство, тим
більше, що Голдовскій ніколи не приховував наміри створити під своїм
керівництвом щось схоже на колишнє союзне міністерство нафтохімічної
промисловості. В кінці 2001 р. СИБУР змінив свого власника. Команду Голдовского
відсторонили від управління.
Іншу
структуру, тісно пов’язану з “Газпромом” – Газпромінвестхолдінг, очолює узбек
Алішер Усманов Бурхановіч. Компанія займається інвестиціями “Газпрому”, тобто
вигідно розміщує його кошти. Один з об’єктів цих інвестицій – “Медіа-Мост”, у
який газовий концерн вклав понад $ 300 млн. Поширюються інтереси цієї структури
і на металургію. “Газпромінвестхолдінг” володіє контрольними пакетами таких
металургійних підприємств, як Лебединський гірничо-збагачувальний і Оскольський
електрометалургійний комбінати.
Ще
одна цікава компанія ВАТ “Група “Альянс”. Вона була створена в травні 1998 року
чеченцем Зією Бажаєвим, загиблим в авіакатастрофі разом з Артемом Боровиком в
березні 2000 року. З тих пір компанію очолює його молодший брат – Муса Бажаєв.
На російському ринку вперше з’явилася компанія з принципово новим видом
бізнесу: антикризове управління підприємствами. Через три місяці після
створення російський уряд запросив компанію стати зовнішньою керуючою
організацією “Роснефть”. Восени 1999 року уряд Казахстану запросив Групу
«Альянс» для керування Херсонським Нафто-Переробним Заводом (НПЗ). У січні 2000
року Сибірський хімічний комбінат, що входить в структуру Міністерства з
атомної енергії, передав в управління компанії контрольний пакет акцій
Томського нафтохімічного комбінату. У травні 2000 року “Група “Альянс” отримала
в управління контрольні пакети акцій Хабаровського НПЗ і п’яти підприємств
нафтопродуктозабезпечення – “Хабаровскнефтепродукта”, “Сахаліннефтепродукта”,
“Чукотканефтепродукта”, “Пріморскнефтепродукта” і “Амурнефтепродукта”. На
сьогоднішній день нафтова група Муси Бажаєва поширила свій вплив практично на
всю Росію, від Калінінграда до Приморья. Влада Казахстану та України включили
її в міжурядову програму по розвитку Херсонського нафтопереробного заводу. У
Росії за результатами 2001 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі
РФ нагородило “Групу Альянс” статусом “пріоритетного підприємства з реалізації
інвестиційних програм”. До складу акціонерів “Групи Альянс” входять фонди
державного майна і комітети з управління державним майном 15 суб’єктів
Російської Федерації, а також ВАТ “Кіровський завод” та ВАТ “Ижмаш”. До речі,
саме ВАТ “Ижмаш”, що є одним з засновників та акціонерів ВАТ “Група” Альянс”
виробляє знамениті на весь світ автомати Калашникова і снайперських гвинтівки
СВД.
Цікаво,
що видобуваються всі природні надра абсолютно безкоштовно – вони ж спільні.
Корпорації не платять жодного податку з добутих ресурсів, вони лише сплачують
податок з прибутку, ну а встановити прибуток з того, що фактично не має
собівартості досить проблематично.
Навколо
кожної корпорації створена ціла інфраструктура: страхові агентства, рекламні
агентства, банки. Всі вони обслуговують інтереси лише своїх господарів.
Особливо важливі банки. Через них гроші відмиваються, йдуть за кордон і т.д. До
речі, президентом Асоціації російських банків є Гарегін Ашотовіч Тосунян …
Наведені вище факти змушують замислитися.
Немає коментарів:
Дописати коментар