В «Свободі» свідомо обмежують
частину своїх учасників у правах. Такий собі вид політичної цензури, практика
збереження партійного апарату від політичного сміття. Проте, параметри такого
«відбору» визначаються безпосередньо у самій структурі, яка хвилюється за те,
щоб її члени не скомпрометували її чисте ім’я.
«Люстрація» з латинської – очищення шляхом
жертвоприношення. Свого роду Олег Тягнибок приносить саме жертву, обмежуючи в
правах і так без того небагаточисленних однодумців. Черговим жертовним агнцем
найближчим часом може стати Ярослав Качмарик, керівник постійної комісії з
питань бюджету Львівської обласної ради. У 80-х роках Качмарик перебував у
лавах КПРС, при чому в Україні проживає тільки останні шість років.
Звісно, кожного члена партії,
здатного стати інформаційним приводом для компрометації «Свободи», Тягнибок
проконтролювати не в змозі, однак вірні регіональні керівники досить чітко
уявляють, як дисонує загальний авторитет партії радикальних націоналістів з ідеологією
комуністичної партії та колишньою приналежністю їх членів до КПРС та ВЛКСМ.
Врешті, тому і здають своїх.
Чорний квадрат цензури немов вирізав Качмарика
з історії «Свободи». А Тягнибок, остерігаючись, що даний факт буде використаний
політичними опонентами у ЗМІ для дискредитації партійного об’єднання, обмежив
публічну діяльність ще ряду таких «комуністів-свободівців». Одразу під загрозою
люстрації опинились і голова Львівської обласної ради Петро Колодій, і голова
обласної партійної організації Ірина Сех з попереднім головою облради Олегом
Панькевичем, які привели Качмарика на посаду.
Втім, такі жорсткі заходи Тягнибоком були
застосовані далеко не до всіх. За результатами внутрішньої люстрації в рядах
«Свободи» виявлено, що з її членів - більшість за часів СРСР була в
Комуністичній партії. Так і виходить, що накласти табу на політдіяльність
половині «Свободи» - все одно, що розпустити партію. Вихід один – усунути
екс-комуністів на задвірки, замінивши їх молодими і завзятими на кшталт
Мельничука з Іллєнком. Або ж просто набрати по оголошенню з вулиці тих, хто
готовий кулаками прокладати дорогу вождю до Олімпу влади.
Леонтій Дробінко
Немає коментарів:
Дописати коментар