Вперше за роки Незалежності в
Україні відбулася унікальна подія – працівники СБУ провели низку обшуків серед
вищого армійського генералітету, під час яких виявили копії таємних документів,
а це вимагає відкрити кримінальне провадження за фактом розголошення державної
таємниці для з’ясування, з якою метою копіювалася і збиралася таємна
інформація.
Наслідком поки що стало
позбавлення допуску до державної таємниці першого заступника начальника
Генштабу адмірала Ігоря Кабаненка. На черзі, подейкують, – заступник начальника
Генштабу генерал-лейтенант Юрій Думанський та начальник Головного управління
оборонного та мобілізаційного планування Генштабу генерал-лейтенант Валерій
Аскаров. В кращому випадку їх очікує звільнення або переведення на посади, які
не передбачають допуску до державної таємниці.
Сам міністр оборони Павло Лєбєдєв
ситуацію ніяк не коментує – він відправився у тижневе відрядження, після якого
завбачливо запланував ще й тижневу відпустку. Натомість 23 жовтня заступник
начальника слідчого управління нагляду за дотриманням законів у військовій
сфері Генеральної прокуратури України Григорій Рябенко підтвердив наявність
певних проблем в ЗСУ: «Департаментом охорони державної таємниці та ліцензування
Служби безпеки України проведена перевірка дотримання режиму секретності,
зокрема, в Генштабі України і висновок надано керівництву Міністерства оборони
України».
В будь-якій країні така сенсаційна
інформація стала б головною новиною та предметом численних журналістських
розслідувань усіх більш-менш серйозних ЗМІ. Але ж ми живемо в Україні… А тому
інтерес до цієї теми виявили лише поодинокі журналісти-ентузіасти. Версії, які
вони оприлюднювали, виявлялися прямо протилежними одна одній.
Перш за все, «джерела» зі самого
Генштабу поспішили запевнити, що вістря атаки СБУ спрямоване на тих генералів
та старших офіцерів, які перш за все дбають про переведення ЗСУ на професійну
основу, запровадження європейських стандартів (читай – стандартів НАТО). А це
викликає зрозумілий спротив частини старих радянських кадрів, які за звичкою
бачать у НАТО головного противника, а у Кремлі – кращого друга і старшого
брата. Так би мовити, змова радянських ветеранів та агентури ФСБ супроти
патріотичного українського генералітету. Тому вилучені з порушенням
процесуальних норм документи фальсифікують, штучно «знаходячи» у них державну
таємницю. При чому головна мішень – сам начальник Генштабу, Головнокомандувач
Збройних Сил України генерал-полковник Володимир Замана, просто розпочали з
його з його заступників, даючи своєрідне попередження. Мовляв, зупинися,
пригальмуй, а то і в тебе в кабінеті щось та й знайдеться. При чому все це
коїться без відома самого Януковича, якому, мовляв, подається неправдива
інформація стосовно цієї ситуації.
Що ж, версія цілком заслуговує на
статус дуже ймовірної. Ніхто не сумнівається, що російські спецслужби можуть
мати (і, скоріш за все, таки мають) добрі агентурні позиції і в українській
армії, і правоохоронних органах. А тому провернути таку спецоперацію потенційно
здатні.
Проте сумніватися у правильності
цієї версії змушує участь в цій справі СБУ та Генпрокуратури, котрі, як відомо,
кроку зайвого не зроблять без попередньої консультації чи прямої вказівки з
Банкової. Тому варіант того, що все відбувається поза відома Януковича, або ж
власна Адміністрація його вводить в оману – із версії фантастики. Скоріше,
ситуація якраз протилежна.
Янукович, взявшись грати роль
«великого євроінтегратора», зіткнувся із все зростаючим спротивом зі сторони
Москви, її свідомих репрезентантів та інших різнобарвних помічників в Україні,
в тому числі із незначною купкою невдоволених в самій Партії регіонів
(настільки незначною, що на них навіть особливої уваги звертати не потрібно).
Проте. Щоб підстрахуватися від можливих демаршів, Янукович влаштував зразкове
видовище під назвою «Ну що, ще хтось хоче?». Мається на увазі позбавлення
депутатського мандата кремлівського апологета Ігоря Маркова та подальший його
арешт. І це не зважаючи на гул обурення з Кремля. Звичайно, така доля мало кого
надихає, тому тепер навряд чи хтось з ПР та наближених до неї політсил ризикне
відверто противитися «походу до ЄС» Віктора Федоровича.
Але одна справа – залякати
політичних опонентів, популярно пояснивши, що дружба з Путіним в Україні не
рятує від репресій (для прикладу та ж Тимошенко – якщо й вийде на волю, то
зовсім не через товаришування з господарем Кремля). Інша справа – це реальна,
офіційна агентура ФСБ-СВР. Особливо в силових структурах, особливо напередодні
президентських виборів. З МВС все зрозуміло – закривай очі на скоєні правопорушення,
плати гроші, і будуть тебе захищати, як вірні пси доброго господаря. СБУ вже
давно знівельована і реальної загрози нікому створити не здатна. А ось Збройні
Сили – це численне, матеріально обділене, невдоволене і неконтрольоване
середовище. Де, на відміну від МВС, не всі офіцери не пов’язані корупційними
діями та іншими правопорушеннями, багато ще не забули поняття про офіцерську
честь, а окремі генерали не позбавлені амбіцій. В такому поєднанні мотивацій
ЗСУ становлять певну загрозу, якщо виборча кампанії, чи то підведення її
підсумків, підуть «не так». А коли ще й врахувати присутність там «друзів
Кремля»…
Тому вірогідніше, що дали вказівку
СБУ (де полюбляють влаштовувати зразково-показові полювання на реальних, а за
їхньої відсутності – уявних «шпигунів» та «зрадників держтаємниць») провести
своєрідну зразково-показову профілактику в Генштабі, як попередження усім і
там, і нижче присутнім «нелояльним» військовикам: будьте обережні, якщо в
будь-яку мить тайняки можуть навідатися до кабінетів найвищих генералів, то з
іншими церемонитися точно не будуть. Все це було спрямовано на цільову
аудиторію – власне на контингент ЗСУ. Назовні, для ЗМІ, натякнули – перевірки
пов’язані з певними матеріальними зловживаннями окремих представників
генералітету, незаконними «танкоремонтними» роботами під Києвом... І лише потім
стався витік інформації стосовно таємної документації. При цьому варто
зауважити, що працівники СБУ «потрусили» не тих, хто має безпосередній доступ
до військового майна, фінансових потоків, а тих, хто займається організаційною,
мобілізаційною роботами та бойовою підготовкою. Тобто, насправді володіє яким
не якими, але таки військовими та державними таємницями. А тому становить
реальний оперативний інтерес для різноманітних закордонних спецслужб, перш за
все – «заклятого московського друга».
Це одна з найбільш ймовірних
версій. Існує й інша – триває боротьба між кланами всередині ПР та довкола неї,
і скандальні події довкола Генштабу є підготовкою ґрунту для кадрових чисток та
приходу до контролю над ще не розпроданим військовим майном інших людей. В
будь-якому випадку, чим би не керувалися замовники цього шуму в тихому кублі
Генштабу, українська громадськість черговий раз отримала нагоду пересвідчитися,
що Збройні Сили України вже давно не можуть займатися властивими для себе
обов’язками, тому що постійно стають ареною боїв за ще не розкрадені
матеріально-фінансові ресурси з ознаками несанкціонованого (або й
санкціонованого) втручання «північного сусіда».
Янукович, вочевидь, таки не
довіряє ЗСУ, чи то їхнім решткам, невідомо ким і невідомо в чиїх інтересах
керованим (чи некерованим). Тому, хоча 14 жовтня підписав указ про останній
призов і подальший перехід армії на контрактну основу, проте речниця внутрішніх
військ МВС Вікторія Кушнір попередила: перспектива служби у внутрішніх військах
за контрактом з повним скасуванням призову не розглядається, а тому і надалі
призов туди буде проводитися. І навіть скоротити кількість призовників навряд
чи можливо (цього року у внутрішні війська забрали більше чотирьох тисяч осіб,
наступного можуть призвати стільки). Все це – з огляду на «велику кількість
функцій внутрішніх військ». А з наближенням президентських виборів та дати
встановлення їхніх результатів вони можуть тільки розширюватися.
Юлій Хвещук
Немає коментарів:
Дописати коментар