Ще
одна технологія: замовники Тягнибока взялися за Яценюка
Коли підозри у співробітництві
головного редактора газети «Експрес» Ігоря Починка із владою у справі
медіа-цькування ВО Свобода почали звучати надто голосно та, на жаль, небезпідставно, і
замовникам замазухи, і її виконавцям стало зрозуміло: із цим треба щось робити.
Неважливо, чи сам Починок
слізно попросив роботодавців вивести його з-під удару, чи вони за власною
ініціативою здійснили спробу врятувати підмочені залишки
опозиційно-патріотичного іміджу газети (бо ще ж знадобиться, і неодноразово). Чи це було спонтанне рішення, чи
один з етапів заздалегідь вигаданої технології. У будь-якому разі, щоб
виключити (спростувати) тісні взаємовигідні стосунки «Експресу» із владою,
стрілки необхідно було перевести у бік опозиції – на того, хто ближче лежить.
Оскільки у причетність Кличка ніхто б не повірив, ближче лежав Яценюк.
У
понеділок зранку в деяких електронних ЗМІ з гучними назвами (наприклад, «Право
на правду») з’явилася інформація про те, що за «розслідуванням» щодо
свободівських грошей і спонсорів стоїть Арсеній Яценюк, який «знає багато
цікавих фактів із життя Олега Тягнибока та партійної верхівки Свободи. Тому
начебто саме до Яценюка із претензіями «завітав псевдонаціоналіст», дуже
розгніваний. Побачивши таке діло, Арсеній Петрович зрозумів, «наскільки успішно
попрацювали майстри своєї справи із Фронту Змін». А зрозумівши, «розпорядився,
щоб автори «антинаціоналістичних» викривальних публікацій активніше працювали
над продовженням саги про достатки опозиційного колеги – Тягнибока, поки він
знаходиться під враженням і у всіх на устах».
При
цьому – жодного доказу правдивості цих ніфіга собі обвинувачень. Жодного
аргументу на користь безапеляційних тверджень. Жодного посилання принаймні на
ефемерні «анонімні джерела». Взагалі нічого. Зате в кінці замітки невідомий
автор робить далекоглядне припущення, ба навіть прогноз: «Варто очікувати, що
найближчим часом у медіа-середовищі завзято обговорюватимуть цикл статей із
назвою «Гроші Яценюка», як відповідь «вишиванок» на безцеремонне розголошення
їхніх джерел заможного співіснування». І схоже, що справді обговорюватимуть. В
усякому разі, жодних перепон для виготовлення подібних статей немає. Ні
технічних, ні моральних. Скандал із Свободою – найкраще тому підтвердження.
Свіжий компромат на Арсенія Петровича вже гуляє Інтернетом.
Правда, не про походження грошей (це, очевидно, попереду), а про речі ще
неприємніші, з яких «опозиціонер № 1» і типу «правонаступник» Тимошенко
постає шпигуном, ґвалтівником і взагалі породженням пекла. Важливий нюанс:
«вонючка» з’явилася на кількох сайтах із сумнівною репутацією, але – ось диво!
– її обійшов мовчанкою «Експрес», зазвичай ласий до таких «сенсацій». Про що це
має свідчити з точки зору не надто прискіпливого читача? Лише про те, що газета
із Сєньою дружить.
Ну і хто
скаже, що це не блискуча технологія? Запустивши її, справжні замовники
«мочилова» Тягнибока в «Експресі» вбивають не двох і навіть не трьох, а відразу
чотирьох зайців.
По-перше,
відмазують Починка від співробітництва з владою (при чому тут влада, якщо Фронт
Змін постарався?).
По-друге,
обливають додатковим брудом Яценюка (який, падло, замовляє свого ж союзника).
По-третє,
вбивають ще один клин між опозиційними силами (а там і без того вже живого
місця немає).
По-четверте, знову
піарять експресівський серіал про Тягнибока (якщо часом хтось ще не прочитав,
тепер уже стопудово не пройде мимо).
Відразу
оговорюся: Яценюк нам не друг. (Як, зрештою, і Тягнибок, і будь-хто з політиків
різних орієнтацій – у цьому можна переконатися, уважно продивившись часопис).
Але істина все одно дорожча. Намагаючись докопатися до неї (хоча все і так
нібито на поверхні), ми помітили одну цікаву річ. У вищеназваної замітки ноги
ростуть із такого собі дуже дивного інтернет-ресурсу під назвою «Политическая Украина».
Дивність не в тому, що контент складають різнокаліберні наїзди на опозиційні
партії та їхніх лідерів. Це зараз елемент норми. Але на сайті немає жодних
вихідних даних. Ані телефонів, ані адрес, ані прізвища головного редактора. У
розділі «Зворотний звʼязок» – порожнє поле. А найцікавіше – сайт є «клоном» іншого інтернет-ресурсу під таким самим ім’ям, де з
вихідними даними якраз усе гаразд. Тобто якщо хтось захоче подати до суду,
приміром, за наклеп, – у ліпшому випадку із цього нічого не вийде, у гіршому –
позов отримає видання, яке жодним чином до наклепу не причетне. Бо, крім назви,
нічого спільного між двома «Политическими Украинами» немає. Та що я вам
розповідаю, самі дивіться:
Знайшли 10 відмінностей? Отже, робіть висновки, для чого
і ким був створений фейковий сайт, що з невідомої підворітні фонтанує лайном
виключно у бік опозиції.
Щоправда,
до «Експресу» йому далеко. «Експрес» – це справжній прорив в українській
журналістиці. Навіть Михайло Чечетов віддає йому належне. З яким емоційним
піднесенням, з яким непідробним захопленням говорив він про улюблену газету!
«Это была бомба! Она вскрыла всю грязь, которая есть в Свободе! – захлинався
щасливою слиною парламентський диригент і «красномовець». – Я снимаю шляпу
перед главным редактором! И я б посоветовал всем партийным газетам взять пример
с «Експреса»!» («Собачку говорящую посмотреть», тобто лицезріти збудженого
Чечетова і повністю подивитися сюжет про експресівські методи «розслідування»
можна тут.
Цікаво,
чи зняв би капелюха Чечетов перед головредом «Експресу», якби він викопав «усю
грязь» із надр Партії регіонів? Чи порадив би іншим газетам брати з нього
приклад? Утім, це жорстоке випробовування шанувальнику журналістського генія
Починка не загрожує.
P.S.
Якщо у вас склалося враження, що українська преса перетворилася на недешеву
підстилку багатого збоченця, ви навіть не уявляєте, як помиляєтеся. Геть
хворобливі фантазії! Просто Закон України «Про доступ до публічної інформації»
працює у нас, як годинник, на чому особливо наголошувалося під час дискусії з
нагоди Дня права знати. За словами керівника Головного управління забезпечення
доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Дениса
Іванеска, рівень свободи інформації, який забезпечений сьогодні в Україні, є найвищим
за часів незалежності. Чиновник переконаний, що це стало можливим завдяки
«ретельному контролю», «лідерству АПУ» і «принциповій позиції Президента
України».
Журналістам
тепер нічого не залишається, як щосили гордитися своєю країною. А професією – і
поготів.
Немає коментарів:
Дописати коментар