Переклад статті американського
активіста з питань організації. У статті розглядаються проблеми, що виникають в
організаціях, які складаються з друзів: складність інтеграції новачків,
ненадійність структури, яка пов’язана з особистими конфліктами та ін.
В активістських організаціях і
групах усього світу можна часто побачити таку картину: група друзів
студентського віку, які схожі за стилем одягу і манерою розмов. Здебільшого,
організаторська робота в таких групах полягає в тому, що декілька людей намагаються
згуртувати своїх друзів навколо спільної справи. Однак такий спосіб є
неефективним для створення організації з потенціалом до розширення.
Я був у всіх: в організаціях, які почалися з
дружби, в групах людей, які потоваришували в ході спільної активістської
діяльності (що краще), і нещодавно – в групі, де були кілька моїх друзів. Але я
вважаю більшість людей, з якими я працюю, своїми соратниками. У тому сенсі, що
іноді ми разом йдемо на пиво після акції, але далі наше спілкування не
заходить. Останній варіант найкраще сприяє розвитку здорової організаційної
культури. У цій статті я розгляну причини, за якими розрахунок на участь друзів
у наших організаціях може призвести згубний ефект.
1. Організації, що складаються в
основному з групи друзів, відштовхують новоприбулих. У групі друзів
розвивається своя культура: виникають внутрішні жарти, друзі починають
переймати звички один одного. Такі групи прагнуть до одноманітності, стають
субкультурою. Це природно, оскільки ми хочемо спілкуватися з людьми, які поділяють
наші інтереси та переконання. У тому сенсі, що часто у нас збігаються музичні
смаки, спортивні, модні інтереси і так далі. Але ж наша мета полягає у
створенні широкого соціального руху, адже ми маємо не тільки залучати людей
ззовні нашої сфери спілкування, але і створити простір, що сприяє ефективній
співпраці з людьми, які, можливо, не мають з нами нічого спільного, крім
проекту, в якому ми всі зацікавлені.
Неймовірно складно створити подібний простір в
організації, яка спочатку складається з групи друзів. Новачок, зацікавлений в
проекті швидко помітить, хто з ким товаришує, і хто на кого впливає. Новий член
організації буде відчувати себе стороннім, розуміючи, що друзі впливають один
на одного і в організаційній роботі і цей дружній вплив управляє процесом
прийняття рішень і динамікою влади в організації.
Подібні організації ідентифікують себе з
соціальною сферою, частиною якої є її члени. Наприклад, це може бути
організація, що складається виключно з хіпстерів–однолітків, учнів одного
конкретного університету, або тільки з краст–панків, або лише з переконаних
фанатів якоїсь футбольної команди. Обстановка в таких групах буде несприятлива
для новачків, які не поділяють спільних інтересів.
2. Ще одну перешкоду на шляху до побудови
ефективної організації можуть створити наслідки драм в особистому житті друзів.
Ефективність співробітництва всередині дружньо–активістських організацій тісно
пов’язана із станом дружніх відносин самих членів. Наприклад, пара друзів
зустрічається, вони розходяться, і, у свою чергу, друзі колишньої пари з різних
сторін припиняють відносини один з одним. Організації, позбавлені домінуючих
груп друзів менш піддаються побічним ефектам особистих драм учасників, оскільки
для інших членів групи вони не є відволікаючим фактором. Це також зменшує
можливість виходу з організації друзів, які перебувають у конфлікті, оскільки
організація не сприймається як частина сфери дружнього спілкування її членів.
3. Багато наших друзів, які вважають себе
політично налаштованими, насправді не так вже й серйозно ставляться до
організації, як ми. Часто трапляється, що присутність на зборах більш
мотивована соціальним аспектом спілкування, ніж революційним завзяттям. Людей
спонукає переконання, що чим більше членів в групі – тим вона буде більш успішною,
і якщо змушувати учасників відвідувати збори, це підвищить міць і потенціал
організації. Ця логіка міркувань не діє в організаційному житті. Група друзів
може часто включати в себе ненадійні елементи, які тиснуть на більш
відповідальних організаторів, вимушених про них піклуватися, як про маленьких
дітей. Посилена турбота веде до "згорання", а "згорання"
головних організаторів веде до провалу всієї діяльності групи. Краще всього не
докладати зусиль для утримання ненадійних людей. Група з трьох надійних людей
буде ефективніше діяти і зможе досягти більшого, ніж група з п’яти чоловік, в
якій двоє або троє – надійні, а інші – ні.
Я не хочу сказати, що люди, у яких багато
занять у житті не повинні мати можливості діяти в організаціях. Рівні
залученості будуть завжди різними і потрібно мати місце і для людей, що мають
вже свої родини, людей, які хворіють або через інші причини мало часу
приділяють організаційній діяльності. Ненадійні люди – це зовсім інший феномен
- вони обіцяють виконати якесь доручення, але неодноразово не виконують
обіцянки або не приходять на збори без попередження. І часто буває так, що в
розпорядженні цих людей якраз найбільше вільного часу.
Чому ж групи друзів так часто становлять
більшість серед наших організацій? Все через те, що друзі – це люди, з якими
найлегше сконтактувати. По-справжньому займатися пропагандою, залучати
незнайомих і несхожих на нас людей спочатку боязко. Це вимагає зусиль, і
спільна роз’яснювальна робота – це добрий спосіб боротьби з таким страхом.
Найпростіше, що можна зробити для зміни дружньо–активістської групової культури
– це не розраховувати на участь своїх друзів, а замість цього активно шукати
ініціативних організаторів, які зацікавлені у проектах, над якими ви теж хочете
працювати. Почніть з двома-трьома надійними людьми замість п’яти ненадійних.
Ваша діяльність буде результативнішою.
Автор: Б. Фельд, член Альянсу робочої
солідарності (Workers Solidarity Alliance) і Портлендської мережі солідарності
(PDXSol)
Немає коментарів:
Дописати коментар