З нагоди 130-річчя з дня народження доктора Дмитра
Донцова Українська Видавнича спілка імені Юрія Липи видала збірку праць
ідеолога українського націоналізму, головною з яких є текст «За яку революцію»,
який і надав назву книзі.
До збірки також увійшли маловідомі статті Донцова, які
раніше друкувалися в еміграційних виданнях, а зокрема «Воююча церква і нація»,
«Шоста колона», «Перед розвалом червоної орди» та інші.
У вступному слові до книги її упорядник Віктор Рог
зазначає: «Рішення про перевидання праці Дмитра Донцова «За яку революцію»
(1957 рік) зумовлене кількома причинами. Насамперед таким чином ми долучаємося
до вшанування великого філософа в ювілейний рік – рік 130 річчя з дня його
народження та 40-річчя смерті.
Праця, написана у 1957 році, перевидавалася в Україні
ще до проголошення незалежності, аж у 1990 році, тож сьогодні є бібліографічною
рідкістю, хоча, на нашу думку, залишається актуальною. Не вважаємо за доцільне
у вступному слові переказувати зміст книги, яку Ви, шановний читачу, вже
тримаєте в своїх руках, натомість хотілося би дещо порозмірковувати над
актуальністю самої постановки питання в сучасній ситуації.
Під терміном «революція» розуміємо радикальні,
докорінні, якісні і глибокі зміни, стрибок у розвитку суспільства, що
передбачає категоричне заперечення і усунення існуючого попередньо стану. Під
революційним шляхом досягнення революційної мети розуміємо безкомпромісний і
радикальний спосіб усунення об’єктивних перешкод, котрі стоять на заваді революційним
змінам.
Революційний спосіб думання зумовлений насамперед
усвідомленням неприродності та нестерпності стану, в котрому перебуває сьогодні
українське суспільство у власній державі та за її межами.
У власній, відновленій понад 20 років тому державі,
населення якої складається на 80% з етнічних українців, українці не панують ні
політично, ні економічно, на благодатній землі проживають в досить тяжких
соціальних умовах, під постійним політичним тиском, інформаційною експансією та
економічним шантажем з боку ряду сусідніх держав, насамперед колишньої
метрополії.
Чиновницька корупція, відсутність справедливого
судочинства, російщення, імперський реваншизм, розгул кримінальної злочинності,
а часто і зрощення її з владою – ці явища, мов смертельні метастази, пронизали
всі сфери суспільного життя, позбавляючи націю права на достойну тривалу
перспективу.
Мільйони українців на рідних землях і за межами
сучасних державних кордонів (котрі не збігаються з етнічними) позбавлені
можливості задовольняти свої національно-культурні потреби, зберігати етнічну
ідентичність та передавати її своїм нащадкам. Яскравим прикладом наслідків
такого стану є результати останнього перепису в РФ, який показав порівняно з
попередніми переписами, катастрофічне зменшення числа громадян, які вважають
себе українцями.
Неприйняття існуючого стану населенням України згідно
соціологічних опитувань сягає граничної межі, нездатність і небажання діючого
режиму провести системні та докорінні зміни на краще в інтересах української
нації є очевидними».
І кілька цитат
з самої книги:
«Першим завданням цеї нашої революції буде —
звільнення країни від панування московської нечисті, знищення тої нечисті
зовні, а потім — «на нашій не своїй землі». А одного і другого зможуть
довершити тільки ті, які ту нечисть Москви і «прогресу» знищать в своєму серці.
Потрібна духовна революція, духовне переродження коли не званих, то ізбраних».
«Щоб бути сильною не лиш назовні, а всередині, —
держава, що вийде з революції, — мусить бути свобідною вад ярма тоталітаризму,
совєтського, націонал-комуністичного чи «демократичного», від того, якого
небезпеку бачать многі вдумливі автори Окциденту… від того тоталітаризму, який
соціалісти й прогресисти накидають теж і Заходові; від режиму, який пильнує
кожного кроку «свобідного громадянина», диктує йому, що він має їсти, скільки,
коли, чи і куди має право їздити, убиваючи всяку приватну ініціативу і гідність
людини, регулюючи її життя аж до найдрібніших дрібниць, а з другої сторони
фаворизуючи повну «свободу» кожного — свободу ширити деправацію політичну і
моральну в пресі, в телевізії, в літературі, свободу від релігії в школі,
свободу від кари за злочини і зраду, свободу акції 5-ої комуністичної колони і
пр.
Київська держава, що вийде з революції, мусить з одного
боку звузити обсяг діяння держави, позбавити її тоталітарного характеру,
характеру всесильної бюрократії, всесильного опікуна безправної одиниці, а з
другої сторони — привернути авторитет держави в її властивих завданнях:
хоронити націю назовні і охороняти повагу права всередині, караючи суворо
злочин і зраду, і не допускаючи паношення всередині нації — «держави в
державі», тайних мафій, тих чи інших, які вірність мафії ставлять понад
вірність нації і державі, і які замість цілей патріотичних, переслідують свої
тайні цілі, роблячи з себе невидимих, безвідповідальних диктаторів національної
політики внутрішньої і зовнішньої, слуг ворожих нації інтернаціональних сил.
Щоб була сильною держава, ті, що її виборють, мусять
правити нею в дусі національних традицій, не в службі чужих ідей, не в службі
Москви, ні ідеї під'яремного сателітства…»
Книга вийшла за фінансового сприяння братів Володимира
та Андрія Парубіїв, а придбати її (як і інші праці Донцова) можна (і треба),
зголосившись за адресою: 01030
м . Київ, вул. Ярославів Вал, б. 9 пом. 4, тел. (044)
234-70-20 E-mail: rog@yaroslava.kiev.ua
Сергій ВЕРЕСЕНЬ
Немає коментарів:
Дописати коментар