Вчені з’ясували: лідерами, по-перше, народжуються і
тільки по-друге - стають.
Багато хто замислюється: «Чому бос він, а не я? Адже я талановитіший, розумніший,
здібніший... »
У цьому питанні спробували розібратися британські
вчені з Університетського коледжу Лондона. Упродовж двох років вони збирали і
аналізували інформацію про чотири тисячі американців, які займають різні
посади. Дані про професійні успіхи дослідники зіставили з генетичними зразками
респондентів. У результаті з’ясувалося, що більшість людей на керівних посадах
мали один і той самий різновид певного гена під умовною назвою rs4950.
Тут би зрадіти, - мовляв, виявлений ген лідерства, та
ось невдача: мало не кожен другий житель Землі є його володарем. Хоча, за
статистикою, в будь-якому співтоваристві не більше 10 відсотків людей з
лідерськими якостями.
Вчені продовжили дослідження і зрештою дійшли
висновку: чверть майбутнього успіху вирішена наперед спадковістю - комбінацією
генів, що відповідають за інстинкт ватажка (генотип), а все інше - це продукт
виховання і соціального оточення (фенотип). Так хто ж вони, успішні керівники:
стовідсоткові self made або люди, що вдало реалізували свою природну харизму?
Звідки що взялося?
Для початку розберемося в термінах. По суті rs4950 -
це не ген, а маркер - адреса певної точки, позиція всередині гена - ацетилхолінового
рецептора CHRNB3. Це рецептор нейромедіаторів - речовин, які передають нервовий
сигнал у мозок. За точкою rs4950 можна судити про варіації цього гена. Він може
бути наділений або нуклеотидом А, або нуклеотидом G. Йдеться про частоту даної
алелі (одного зі структурних станів гена) по цій точці. Дослідники знайшли, що
у потенційних лідерів варіант з нуклеотидом А зустрічався частіше.
Як вчені виявляли лідерів? Все просто: респондентам
пропонувалася анкета, де потрібно було вказати, керують вони кимось чи ні. Сам
по собі підхід, м’яко кажучи, дивний. «Лідерство в цьому дослідженні
розуміється вельми незвичайним чином - по самоідентифікації, здібності людини
атестувати себе і відповісти, він керує або керують ним, - коментує Костянтин
Северинов, мікробіолог, професор Університету Ратгерса, завідувач лабораторіями
Інституту молекулярної генетики РАН та Інституту біології гена РАН. - Це
формальна характеристика. У цьому сенсі двірник, який керує двома помічниками
двірника, теж є лідером. Якби взяли зараз ДНК, наприклад, таких лідерів, як
Гітлер, Черчілль або Сталін, то з дуже великою ймовірністю виявилося б, що у
них цієї генетичного маркера немає. Можливо, і існує певна кореляція з
самоідентифікацією людини як начальника і так званим rs4950. Але про його
конкретні дії важко судити. Власне, частка цього успадкованого дуже невелика -
лише 24 відсотки. Звідси випливає, що в переважній більшості випадків лідерство
- це здатність, яка, мабуть, набувається, а не генетично успадковується».
А ось психологи вважають, що в більшості випадків
лідерство таки буває вродженим. І правда, - буквально з колиски можна побачити
різницю в поведінці малюків. «Одні швидко втомлюються і вважають за краще
перебувати на самоті, - коментує психолог Ольга Маховська. - Інші ж проявляють
колосальну потребу в спілкуванні, їм воно подобається і їм його завжди мало. У
них дуже яскрава реакція на все нове. Вони не втомлюються, а, навпаки,
заряджаються від контакту з іншими людьми. Саме діти такого типу, як правило, і
йдуть потім по життю лідерами, виявляючи велику активність та ініціативність».
За словами Маховської, лідерські якості безпосередньо
залежать від темпераменту. Частіше це холерики і сангвініки. Ніколи не стане
ватажком людина з шизоїдним типом особистості, а все тому, що таким людям
байдужі відносини. Лідери - це в першу чергу ті, кого цікавить навколишній
світ, хто орієнтований на зовнішній простір, для кого люди - ресурс. Вже в
дитинстві такі особистості починають використовувати цей ресурс. Варто
поспостерігати за дітьми в тій же пісочниці. Завжди можна помітити, як
хто-небудь з них обов’язково збере навколо себе інших, буде їх організовувати.
Напевно, можна було б майже зі стовідсотковою впевненістю припустити, як
складеться доля цієї дитини в майбутньому, якби не тисячі і тисячі засідок, що
підстерігають її в реальному, такому непростому житті.
Не тисніть на гени!
Перше випробування - оточення, в якій росте дитина.
«Для розвитку лідерських якостей дитину потрібно любити і балувати, - зазначає
психогенетик Олена Мінькіна. - Коли малюкові приділяють багато уваги, коли він
кумир у своїй родині, тоді велика ймовірність, що надалі він зможе вибитися в
лідери». Є, правда, зворотна сторона медалі, - дитина може перетворитися на
егоїста або тирана (читай - потенційного злочинця), але тут вся справа в тому,
як саме поводяться батьки. «Дуже багато залежить від атмосфери в сім’ї, -
переконана Олена Мінькіна. - Якщо в сім’ї постійно з’ясовують стосунки і при
цьому чадо балують, то, безумовно, з цієї дитини виросте егоїст і маніпулятор».
А якщо дитину з геном лідерства не хвалити, придушувати «вожацькі» витівки на
корені, то начальник з нього, швидше за все, не вийде. Без підтримки сім’ї він
не зможе пронести свої лідерські якості й через соціальні інститути, в які
потрапляє в дитинстві. Всі вони, починаючи з дитсадка і закінчуючи вузом,
налаштовані на уніфікацію, на усереднення своїх вихованців. Взяти хоча б
дитячий садок. Там малюк-заводила - перший конкурент вихователя. Він може
заважати керувати групою і організовувати її. Те ж саме в школі, де учень-лідер
нерідко створює проблеми викладачам. Всі дорослі роблять одне і те саме -
вводять дитину в рамки, де лідерам завжди тісно.
Ніхто, втім, не чекає потенційного ватажка з
розпростертими обіймами в дорослому житті. Лідер по натурі повинен бути готовий
до того, що йому доведеться зіштовхнутися з опором з боку діючих начальників.
«В силу своєї ініціативності, вміння розуміти наміри і особливості інших людей,
лідер за природою може бути більш ефективний, ніж ті, хто формально виконує начальницькі
функції», - пояснює Ольга Маховська. Формальні управлінці відчувають
конкуренцію і борються за своє місце, пригнічуючи вискочок. І тому не дивно, що
з усіх генетичних лідерів в реальні вожді вибиваються одиниці. Їх називають
самородками, причому абсолютно справедливо, бо доходять вони до висот
самостійно.
Але що робити, якщо чудесним геном rs4950 ви обділені,
а лідером і хорошим начальником жах як хочеться стати? Більшість фахівців
схиляються до того, що лідерські якості можна розвивати. Правда, доведеться
довго і наполегливо працювати над собою. Головне - побороти внутрішню
невпевненість. «Треба розуміти, що звинувачувати і критикувати себе марно, з
такими якостями лідером не станеш. Дуже важлива риса лідера - він вважає себе
правим. Навіть якщо помиляється, йде далі, а не їсть себе поїдом», - зазначає
Олена Мінькіна.
Потрібні керівники
Британські вчені серйозно стурбовані тим, що виявлений
ними взаємозв’язок може лягти в основу повсюдної практики генетичних тестів
при прийомі на роботу. Вони побоюються, що при пошуку кандидатів на керівні
позиції роботодавець буде віддавати перевагу саме володарям rs4950, що
спричинить за собою дискримінацію на ринку праці. Тому дослідники ратують за
розширення захисту від генетичної дискримінації.
На думку директора з досліджень рекрутингової компанії
HeadHunter Гліба Лебедєва, дані тести, особливо в умовах російської (й
української, - прим.«Аратти») дійсності, - віддалене майбутнє: «Про широке
впровадження подібних технологій поки говорити рано. Ймовірно, спочатку ми
побачимо їх застосування в західних компаніях». У нас при прийомі на провідні
позиції, які, як правило, припускають лідерство, одним з головних критеріїв
найчастіше є наявність вже встановлених зв’язків, здатність людини вирішити ті
чи інші питання в різних колах. Втім, можна припустити, що у людей з великими
зв’язками неодмінно знайдеться в анамнезі rs4950. У колах на генетичному рівні
відчувають своїх, хай і не явних, але лідерів.
Немає коментарів:
Дописати коментар