На думку експертів, у
разі виїзду Тимошенко на закордонне лікування, у неї з'являться можливості для
тріумфального повернення.
Цими
днями інформпростір просто переповнений повідомленнями, що вказують на
ймовірність згоди влади на лікування Тимошенко за кордоном. Польський
екс-президент Кваснєвський, який від імені ЄС контактує в цьому питанні з
Банковою, заявляє польській пресі про ймовірний фінал цієї історії восени.
Керівник місії німецьких лікарів заявляє про доцільність проведення Тимошенко операції у ФРН, рідна тітка вважає, що виїзд племінниці за кордон був би гарним варіантом, а неофіційні джерела навіть нібито вже узгоджену з ЄС точну дату називають - 15 вересня...
Допоки політологи дискутують, чи буде все так, а чи Віктор Янукович в останній момент передумає, ми застановилися над тим, що означатиме такий виїзд для країни і для самої Тимошенко. Чи зможе вона після того ще колись повернутися у країну?
Ситуацію та багатий міжнародний досвід аналізуємо разом з експертами-міжнародниками Володимиром Горбачем та Олександром Палієм.
- Кажуть, сама Тимошенко досі вагається, приставати чи ні їй на пропозицію Заходу. А ви як вважаєте?
О. Палій: -- Репутаційні проблеми вона мала б (і, відповідно, поставила б політичну кар'єру під цей удар), якби виїхала 2010-го, коли проти неї відкрили кримінальні справи й з'явилася ясна перспектива арешту. А тепер, після того як вона два роки провела за гратами, це ув'язнення у всякому разi закарбувалося у свідомості людей. Суспільна свідомість уже сприймає її як політичного в'язня, і виїзд за кордон (де вона, можна не сумніватися, розгорне бурхливу діяльність) люди не розцiнять як капітуляцію чи втечу від справедливого кримінального переслідування.
В. Горбач: - Якби і влада, і Тимошенко погодилися на виїзд опозиційного лідера за кордон на лікування, то за нинішніх умов, вважаю, це був би найоптимальніший варіант для обох сторін. Репутація її цим не була б зруйнована. Власне, якщо людина, двічі суджена за типово кримінальні злочини, може, на думку нашого народу, бути Президентом, то чим сприйняття Тимошенко може бути гіршим?
Натомість вона мала б вільний доступ до світових засобів масової інформації та до тих українських ЗМІ, які готові оприлюднювати її позицію. Завдяки численним сучасним засобам комунікації (аж до проведення відеоконференцій) та вільному “живому” доступу до неї політиків з України, вона могла б i далi впливати і на політичний процес в Україні загалом, і на свою партію зокрема.
- Але в такому разі Янукович її не випустить!
О. Палій: - Тиск Заходу надто сильний, а угода про зону вільної торгівлі з ЄС, яка йде у “пакеті” з угодою про асоціацію, надто вигідна великому експортно орієнтованому бізнесу в оточенні Президента, щоб легковажити такою нагодою. Тому, я думаю, варіант, що її випустять лікуватися за кордон, цілком реальний.
- А чи багато лідерів за останнє століття поверталися на батьківщину з політичним тріумфом за подібних обставин?
О. Палій: - Чимало. Польські прихильники незалежностi на початку ХХ століття провадили боротьбу з багатьох країн одночасно - аж до далекої Японії. А Юзеф Пілсудський став першим керівником відновленої польської держави одразу після звільнення із в'язниці в Німеччині, куди його запроторили через політичну позицію.
Згадаймо і комуністичних революціонерів. Ленін, а заодно чи не весь керівний склад більшовицької партії провели у "внутрішніх" засланнях в Сибіру та за кордоном по півжиття. Результат діяльності - поступове, iз 1917 року, окупування влади у величезній імперії. Інша рiч - якими засобами і заради якої жахливої мети...
Або Фідель Кастро... 1953-го -- засудження до 15 років в'язниці за збройний виступ проти режиму Батісти на Кубі, 1955-го - амністія й еміграція до Мексики, 1956-го -- висадження на кубинському узбережжі на чолі групи спільників, яка перетворюється на повстанську армію і на багато десятиліть приводить Кастро до влади 1959-го.
А головним організатором повстання 1936 року правих сил в Іспанії, яке закінчилося встановленням на кілька десятиліть режиму генерала Франко, був генерал-вигнанець у Португалію Хосе Санхурхо (він загинув в авіакатастрофі, повертаючись на батьківщину).
- А позитивних героїв у Європі нема?
О. Палiй: - Є, звичайно. Легендарний лідер французів Шарль де Голль із тріумфом повертався до Парижа щонайменше двічі.
Ще один цікавий персонаж 2000-х років -- болгарський цар Симеон ІІ, який малолітнім втратив трон у роки Другої світової війни. Провiвши в Іспанії більшу частину життя, його фактично закликали у тепер вже республіканську прабатьківщину, щоб очолити її уряд у 2001 - 2005 роках як прем'єр-міністр.
В. Горбач: - Два яскраві приклади маємо у другій половині ХХ сторіччя в Азії. Це історії вождя ісламської революції і творця ісламської республіки в Ірані імама Хомейні та дворазового прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто.
Рахунки Бхутто у швейцарських банках у час другого вигнання було заморожено, а 2003 року суд Швейцарії визнав Бхутто і її чоловіка винними у відмиванні грошей і засудив їх до 6 місяців в'язниці з відстрочкою виконання покарання. Та навіть попри це, після зміни політичної ситуації на батьківщині вона повернулася у Пакистан 2007 року для участі у новій, ймовірно, переможній парламентській кампанії. І тільки другий упродовж двох місяців теракт зупинив її життя і нове політичне сходження.
- А що спонукає людей приводити до влади політиків, які по багато років були відірвані від батьківщини і народу, який віддається під їхню владу?
В. Горбач: - Власне, тривала відсутність політика на батьківщині позбавляє його в очах людей тих вад, які мають інші політики.
Андрій ГАНУС
Керівник місії німецьких лікарів заявляє про доцільність проведення Тимошенко операції у ФРН, рідна тітка вважає, що виїзд племінниці за кордон був би гарним варіантом, а неофіційні джерела навіть нібито вже узгоджену з ЄС точну дату називають - 15 вересня...
Допоки політологи дискутують, чи буде все так, а чи Віктор Янукович в останній момент передумає, ми застановилися над тим, що означатиме такий виїзд для країни і для самої Тимошенко. Чи зможе вона після того ще колись повернутися у країну?
Ситуацію та багатий міжнародний досвід аналізуємо разом з експертами-міжнародниками Володимиром Горбачем та Олександром Палієм.
- Кажуть, сама Тимошенко досі вагається, приставати чи ні їй на пропозицію Заходу. А ви як вважаєте?
О. Палій: -- Репутаційні проблеми вона мала б (і, відповідно, поставила б політичну кар'єру під цей удар), якби виїхала 2010-го, коли проти неї відкрили кримінальні справи й з'явилася ясна перспектива арешту. А тепер, після того як вона два роки провела за гратами, це ув'язнення у всякому разi закарбувалося у свідомості людей. Суспільна свідомість уже сприймає її як політичного в'язня, і виїзд за кордон (де вона, можна не сумніватися, розгорне бурхливу діяльність) люди не розцiнять як капітуляцію чи втечу від справедливого кримінального переслідування.
В. Горбач: - Якби і влада, і Тимошенко погодилися на виїзд опозиційного лідера за кордон на лікування, то за нинішніх умов, вважаю, це був би найоптимальніший варіант для обох сторін. Репутація її цим не була б зруйнована. Власне, якщо людина, двічі суджена за типово кримінальні злочини, може, на думку нашого народу, бути Президентом, то чим сприйняття Тимошенко може бути гіршим?
Натомість вона мала б вільний доступ до світових засобів масової інформації та до тих українських ЗМІ, які готові оприлюднювати її позицію. Завдяки численним сучасним засобам комунікації (аж до проведення відеоконференцій) та вільному “живому” доступу до неї політиків з України, вона могла б i далi впливати і на політичний процес в Україні загалом, і на свою партію зокрема.
- Але в такому разі Янукович її не випустить!
О. Палій: - Тиск Заходу надто сильний, а угода про зону вільної торгівлі з ЄС, яка йде у “пакеті” з угодою про асоціацію, надто вигідна великому експортно орієнтованому бізнесу в оточенні Президента, щоб легковажити такою нагодою. Тому, я думаю, варіант, що її випустять лікуватися за кордон, цілком реальний.
- А чи багато лідерів за останнє століття поверталися на батьківщину з політичним тріумфом за подібних обставин?
О. Палій: - Чимало. Польські прихильники незалежностi на початку ХХ століття провадили боротьбу з багатьох країн одночасно - аж до далекої Японії. А Юзеф Пілсудський став першим керівником відновленої польської держави одразу після звільнення із в'язниці в Німеччині, куди його запроторили через політичну позицію.
Згадаймо і комуністичних революціонерів. Ленін, а заодно чи не весь керівний склад більшовицької партії провели у "внутрішніх" засланнях в Сибіру та за кордоном по півжиття. Результат діяльності - поступове, iз 1917 року, окупування влади у величезній імперії. Інша рiч - якими засобами і заради якої жахливої мети...
Або Фідель Кастро... 1953-го -- засудження до 15 років в'язниці за збройний виступ проти режиму Батісти на Кубі, 1955-го - амністія й еміграція до Мексики, 1956-го -- висадження на кубинському узбережжі на чолі групи спільників, яка перетворюється на повстанську армію і на багато десятиліть приводить Кастро до влади 1959-го.
А головним організатором повстання 1936 року правих сил в Іспанії, яке закінчилося встановленням на кілька десятиліть режиму генерала Франко, був генерал-вигнанець у Португалію Хосе Санхурхо (він загинув в авіакатастрофі, повертаючись на батьківщину).
- А позитивних героїв у Європі нема?
О. Палiй: - Є, звичайно. Легендарний лідер французів Шарль де Голль із тріумфом повертався до Парижа щонайменше двічі.
Ще один цікавий персонаж 2000-х років -- болгарський цар Симеон ІІ, який малолітнім втратив трон у роки Другої світової війни. Провiвши в Іспанії більшу частину життя, його фактично закликали у тепер вже республіканську прабатьківщину, щоб очолити її уряд у 2001 - 2005 роках як прем'єр-міністр.
В. Горбач: - Два яскраві приклади маємо у другій половині ХХ сторіччя в Азії. Це історії вождя ісламської революції і творця ісламської республіки в Ірані імама Хомейні та дворазового прем'єр-міністра Пакистану Беназір Бхутто.
Рахунки Бхутто у швейцарських банках у час другого вигнання було заморожено, а 2003 року суд Швейцарії визнав Бхутто і її чоловіка винними у відмиванні грошей і засудив їх до 6 місяців в'язниці з відстрочкою виконання покарання. Та навіть попри це, після зміни політичної ситуації на батьківщині вона повернулася у Пакистан 2007 року для участі у новій, ймовірно, переможній парламентській кампанії. І тільки другий упродовж двох місяців теракт зупинив її життя і нове політичне сходження.
- А що спонукає людей приводити до влади політиків, які по багато років були відірвані від батьківщини і народу, який віддається під їхню владу?
В. Горбач: - Власне, тривала відсутність політика на батьківщині позбавляє його в очах людей тих вад, які мають інші політики.
Андрій ГАНУС
Немає коментарів:
Дописати коментар