Кому вигідна деградація тернополян?

Після традиційної вечірньої пробіжки о 22.30 вирішила прогулятися ще й за покупками. Найближчим цілодобовим супермаркетом є «Сільпо», що на вул.Петлюри (його ще називають в народі «старе Сільпо»).

Підхожу до магазину, бачу – жінка біля входу конвалії продає. Думаю: «Чудесно!». Навіть не мріяла, що в такій годині знайду ці пахучі квіти,  хотіла б придбати, щоб мамі наранок зробити сюрприз до дня народження. За 10 хвилин виходжу, уже уявляючи, як вдихатиму аромат конвалій. Але ж ні – на вулиці мене чекало розчарування: в повітрі витав не радісний запах, а електричний розряд сварки. Дивлюся, «моя» жіночка в паніці «ґвалтує» телефон, руки трусяться, тому набрати потрібного номера не може. Над нею стоять троє патрульних з кийками на поясі, питаються, чи вона сьогодні вживала спиртне. А жінка їм у відповідь щось кричить, показує кудись рукою вбік, лякає, що зараз вона подзвонить «куди треба».

Зрозумівши, що конвалії мені уже «не світять», бо зі своїм питанням «В яку ціну букетик?» буду тут недоречна, як інопланетянин серед сусідів, які за грушки на межі поля сваряться, я пішла геть – додому. Та не ступила й десяти кроків, як мене ледве не збили з ніг двоє, які, як кулі вибігли з ґумового пивного намету, яких тут, та й по всьому місту, як грибів після дощу. Один із хлопців наздогнав іншого і, прямісінько за 5 метрів від міліцейського патруля, який розбирався з квіткаркою, почав його «дубасити», смачно приправляючи бойові дії матюками. Але мабуть від нервів, у нападаючого словниковий запас нецензурщини складався лише з двох слів – на букву «Б» та «С»: «Ти шо, с, б! Я ж тебе, б, с, б! С ти! Б!»… За тими двома, із намету, як у мультику «Двоє із ларца», почали вистрибувати «помічники». Вся бійня перетворилася на кубло – не зрозуміло, де – хто, і хто кого б’є. Вони качалися по траві і було помітно, що заспокоюватися не збираються. Тоді я розвернулася, щоб знову повернутися до правоохоронців, адже бійка – то серйозніша справа, ніж квіткарка, яка й так нікуди не втече. Але побачила, що патрульні таки почули «нездоровий галас», та кинулися розбороняти. Та хіба ж в темряві хтось помітив, що до «кубла» доєднався не ще один «колега», а правоохоронець? Я тільки й встигла помітити, як хлопця в уніформі «впечатали» до гурту, потім крики «Тихо! Міліція!», а потім уже той, хто спочатку наздоганяв, пояснював міліціонерам, що він бармен. Я собі тільки уявила, чим же таким мав допекти бармену відвідувач, щоб той аж зчинив таку бучу. Але далі слухати ці п’яні розбірки з «широким» словарним запасом на «Б» і «С» бажання не мала.

Йшла додому і думала, для чого місту ці всі різноколірні, жахливі за своїм зовнішнім виглядом та внутрішнім наповненням, намети? Власники-бізнесмени наживаються, не думаючи, що через їхній бізнес контингент більшості з тих молодиків просто губить своє життя. Хіба це єдина бійка в такий пізній час на БАМі? Хіба тих чоловіків (та й дівчат також) не чекає зараз ніхто вдома? Хіба вони достатньо заможні, щоб дозволити собі культурніший відпочинок? Виробникам пива вигідно, щоб тернополяни могли споживати їхню продукцію «нє отходя от каси». Власникам вигідно, щоб така верства населення, для якої ці пивнухи – норма, лише збільшувалася. Владі вигідно, щоб пивні намети функціонували, адже за це підприємці сплачують податки. Але чи вигідно це все тернополянам? Ствердну відповідь на це запитання дадуть лише ті, хто життя свого не уявляє без такого нічного, трешового, пригодницького життя та гучних з’ясувань стосунків «вже і зараз».

Згадала нещодавню розмову із тернопільським художником. Він, як людина з тонким художнім та естетичним смаком, щиро мріяв, що ще зовсім трішки, і тернополянам набриднуть ці спаплюжені пивними наметами пейзажі, різнокольорова та різнофактурна від лотків-кіосків-яток набережна, величний тернопільський замок, із незрозумілим «апендецитом» літнього майданчика бару «Максим».

Також за час повернення з супермаркету додому, я встигла позаздрити вінничанам. Моя однокласниця ділилася першим враженням від нещодавньої поїздки до Вінниці. Каже, що там усі бари та «пивнушки» міська влада «винесла» за місто. Та й маршрутки в тому чарівному місті, за її словами, в квіточках. Можливо тому, що з «пивнушок» за містом вінничани повертаються на таксі, а маршрутками користуються лише інтелігенти та середньостатистичні містяни? Ні. Але пояснити, в чому ж причина, мені не під силу.

ЛюПка Вовк, Новини Тернополя “Погляд”