1 січня зведений загін “Тризуба”
вшановував Степана Бандеру у Старому Угринові. Урочисті святкування розпочали
виступом О. Тягнибока, котрий розповідав про те, як “існує сучасна українська
держава 21 рік, але ця Україна поки що не наповнена українським змістом”, про
“єдину” і неповторну силу українців і т. д. Все те політиканство мене не
здивувало, адже в організації я вже більше 6 років і часто переконуюсь, що
“політикани перетворили вшанування пам’яті на вшанування “самих себе і один
одного” та своїх політичних сил” (Андрій Стемпіцький).
Виступав також новообраний
Народний депутат України, голова Івано-Франківської “Свободи”, радник Тягнибока
з ідеологічних питань пан Олександр Сич. Говорив різні правильні речі, говорив
про Бандеру, про те, що він нас вчив, про дві фази Українського Націоналізму –
визвольну та державотворчу…
Але як ножем у горло стала фраза:
“Сьогодні, коли Всеукраїнське Об’єднання “Свобода” вперше в історії української
держави провело потужну фракцію із 37 депутатів у Верховну Раду України,
закінчився визвольний етап розвитку Українського Націоналізму в українській
державі. Чому визвольний? Бо ми зуміли визволитися від тої фальші і брехні.”
Таким чином О. Сич відкинув, а,
точніше, наголосив на свободівській позиції про те, що перша точка декалогу
“Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї” вже реалізована і
перейшов на заїжджену тему про наповнення України українським змістом…
Як колишній член КУНу він мав би
пам’ятати про ті хибні кроки та помилки, які зробив у свій час Конгрес, та
робити все, аби вони не повторилися у Свободі. Мав би зробити все, аби потужна
патріотична партія не йшла шляхом “наповнення чистою джерельною водою діжки з
лайном”.
Знову продемонстровано нерозуміння або
сплутано чи підмінено поняття, тому хочу, аби О. Сич із своїми однопартійцями,
серед яких багато людей, яких я особисто знаю і поважаю, пішли не тим шляхом,
що йшов КУН (до речі щодо фраз про перших націоналістів у парламенті – першими
все ж були кунівці у 90-х), бо інакше є значний ризик опинитися на задвірках
національно-політичного життя.
Цитована паном Олександром праця
Провідника “До засад нашої визвольної політики” говорить: ”У першій фазі
Національної Революції “іде змагання передусім за душу народних мас,
мобілізація й активізація їх по боці революції…”, “завершується затяжна
визвольна боротьба, всі сили зосереджуються у безпосередній відкритій боротьбі
з режимом і його силою, в остаточному загальному зриві…” А за новітнім
”ідеологом” процеси до визволення – це змагання передусім за душу електорату,
активізація його по боці голосування за “єдину” силу українців ВО “Свобода”…
Потім завершується затяжна виборча кампанія, всі сили зосереджуються у
безпосередній відкритій боротьбі за проходження 37 свободівців у парламент
остаточним загальним волевиявленням (яке до того ж фальсифіковане). У другій
фазі, тобто після визволення, на “визволенім” місці повинно відбутися
наповнення українським змістом держави Україна до повного еволюційного
перетворення в УССД.
Якщо вірити словоблуддю
“ідеолога” ”Свободи”, то брешуть всі ті, хто говорить про
внутрішньо-окупаційний режим, про узурпацію всіх гілок влади регіоналами на
всіх щаблях суспільного буття, про тотальну корупцію, про безправність та
безпорадність пересічного українця. За Сичем цього нема, вся ворожа система
національного знищення та пригноблення українців “зникла, як роса на сонці” від
очікуваного Нацією світла в кінці тунелю – “першої фракції націоналістів”.
Хотілося б все ж, щоб фракція
свободівців була не на вістрі політиканства та наповнення українським змістом
(формула діжки лайна і ложки джерельної води) неоколонії із назвою Україна.
Хотілося б бачити національну, революційну партію (за яку, до речі, сам голосував
і закликав інших) на вістрі революційної боротьби у першій фазі – визвольній,
адже за Бандерою: “Ми живемо в першій фазі, напередодні другої. Всі сили і вся
революційна дія є спрямовані на шлях визвольної революційної боротьби, згідно з
нашою визвольною концепцією.”
Хотілося б, щоб ”Свобода”
відгукнулася на тризубівський заклик 2007 року про об’єднання (пропозиція в
силі!!!) та згодилася на опрацювання спільної концепції боротьби. Хочу, аби все
ж таки розпочалася нова ера Організованого Націоналістичного Руху на базі ідеї,
а не партійного інтересу. І щоб був відновлений спільний національний провід
Української Нації, який буде складатися з найкращих представників із
структурних елементів відновленого Ордену Української Надії. У цьому Ордені
буде щонайменше два вакантних місця – для орденської організації ВО “Тризуб”
ім. Степана Бандери та Національної політичної організації. Чи захоче
керівницто ”Свободи” того, чого, впевнений, хоче рядове членство, тобто
координації дій з не свободівськими структурами, покаже час!
Ходімо ж до мети разом!
З Бандерою переможемо!
Хай живе Національна Революція,
яку наблизить об’єднання наших зусиль!
Слава Україні!
Василь ЛАБАЙЧУК, голова Тернопільської
обласної організації ВО “Тризуб” ім. Степана Бандери.
Немає коментарів:
Дописати коментар