Ігор Мірошниченко
Народний депутат України,
заступник голови парламентського комітету з питань свободи слова та інформації.
Член Політради ВО "Свобода", журналіст, аналітик.
Звідки беруться виродки, що
гвалтують та вбивають дітей, холоднокровно позбавляють життя випадкових
перехожих, або просто знущаються з людей чи тварин, отримуючи від свого
збочення неймовірну насолоду? Гадаю, для будь-кого, хто має здоровий глузд та
об"єктивно дивиться на речі, відповідь на це запитання є очевидною, – своє
становлення дуже часто вони проходять, сидячи перед екранами телеприймачів з
пультами в руках.
Значна частина маніяків-убивць,
сексуальних збоченців та агресивних лиходіїв народжується нормальними людьми,
без жодних психіатричних аномалій, проте відхилення в їхній поведінці, які
часто ведуть до трагедії й підвищують загальний градус напруження в
суспільстві, формуються при перегляді телевізійних програм та акумулюванні
психікою таких персонажів усього негативу, який несе в собі наш інформаційний
простір. Очевидно, що в суспільстві, де замість спортсменів, діячів культури й
науковців телебачення через безперервні надзвичайні хроніки героїзує фігурантів
кримінальних справ, поява послідовників Онопрієнка чи Мазурка куди ймовірніша,
ніж продовжувачів справи Бубки або Патона. Якщо контент більшості телеканалів
нашої країни формують кримінальні трилери, криваві детективи й фільми жахів про
головорізів та збоченців, то годі й очікувати появи в ній нових моральних
авторитетів, що сформують еліту суспільства і прищеплять його пересічним
представникам найвищі норми духовності, культури, моралі й традиційних сімейних
цінностей. Законодавцем моди в такому середовищі стає псевдоеліта з
відповідними до телевізійних стандартів життя манерами і яскраво вираженими,
ним же нав'язуваними, споживацькими цінностями.
Наприклад минулої ночі до раціону
збоченців та маніяків телеканал ICTV запропонував фільм "Пила 5".
Попри те, що відношу себе до психологічно стійких людей, моє терпіння
скінчилося вже на третій хвилині перегляду цього "шедевру".
Катування, кров, вбивства і знецінене людське життя – такий лаконічний зміст
кіно, яке залюбки демонструє телеканал головного "філантропа" України
Віктора Пінчука. Того самого, котрий на люди влаштовує благодійні обіди
вартістю у мільйони доларів, а його дружина широко рекламує свій фонд, який має
допомагати ВІЛ-інфікованим українцям. Виходить дивна еклектика – хворих і
знедолених лікують та підтримують, а здоровим травмують психіку, прищеплюють
вірус ненависті та зневаги.
Вся позірність благодійництва
медіа-магнатів, які незалежно від прізвищ у своїй діяльності схожі, наче рідні
брати, пояснюється абсолютно простою філософією їхнього життя та бізнесу. Гроші
– понад усе! Про усвідомлення виховної функції, яку виконують ЗМІ, та
відповідальність за морально-етичні норми суспільства, на якому вони роблять
мільйони доларів, не йдеться. Зрештою, можливо саме завдяки таким фільмам, як
"Пила" ICTV народжує персонажів для своєї, слід розуміти, стрижневої
в програмній сітці передачі Констянтина Стогнія "Надзвичайні новини".
Вона стає щоразу більшою й кривавішою, бо кількість кримінальних збоченців
неухильно зростає. А якщо є злочинці, значить треба все більше часу відводити і
розповідям про тих, хто з ними бореться – "ментовські" серіали з
московським акцентом – ще одна фірмова риса прайм-тайму ефірів на ICTV. Додаємо
до цього просякнутий українофобією та зневагою до нас з вами фільм "Ми з
майбутнього", кількості повторів яких на цьому каналі вже втратив лік
навіть сам гендиректор Олександр Богуцький, і маємо потужний інструмент для
досягнення деградації суспільсва, вихолощення в ньому національної, духовної та
культурної сутності.
Водночас, це не заважає ICTV та
багатьом іншим каналам українського телевізійного простору бути підписантами
Хартії, в якій Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі
ще в 2009 році прописала певний кодекс честі для ЗМІ, які несуть
відповідальність перед українцями, за формування сучасної системи цінностей.
Моральні зобов'язання для медіа-бізнесу сьогодні є такою ж абстрактною
категорією, як і сама мораль, довгий битий шлях до якої українським
телевізійникам сьогодні замінила пряма дорога до збагачення та надприбутків.
Самоконтроль та самоцензура в
умовах постколоніалізму, коли формувався дикий український ринок медіа не
працюватимуть. Їм необхідна "дубина" у вигляді Законів, яка поверне
телевізійний контент України у цивілізовані береги і змусить власників ЗМІ
згадати про свою відповідальність перед суспільством. І не треба галасувати про
втручання у редакційну політику. Радше варто говорити про уроки суспільної
моралі та патріотичного виховання, опанувати які ЗМІ зобов'язані одними з
перших.
Немає коментарів:
Дописати коментар