МАЕСТРО.

Ви, напевно, чули

Музику оркестру,

Як звучить в мелодії

Розповідь маестро.



Як співають струни,

Як труба лунає,

Як гримлять тромбони

І рояль як грає.



Як всіх заворожує

Той святий момент,

Коли править балом

Дивний диригент.



Як в цім славнім ділі

Справно він працює,

Як плете в мелодію

Кожен звук, що чує.



Як злітають ноти

Мов птахи у зграю,

Що співають пісню

На прощання краю.



Як їх милі рухи

Линуть в піднебесся,

І в серцях відгукують

Музику воскресся.



В кожнім такім звуці

І в його кар’єрі

Є маестри Моцарти,

Є свої Сольєрі...



Ось і в нашій Раді

Своєму маестро

Грають на роялях

Музику оркестри.



Носяться по залі

Диво-музиканти,

Щоб зіграти пісню

До душі гаранту.



Пальчики грайливі

Відбивають звуки

І в народ несуться

Не пісні, а муки.



Аж спітніло тіло

Клоуна-агента,

Що в руках тримає

Право диригента.



Тужаться що сили

Трударі оркестру,

А не йде мелодія

Злодія-маестро.



Не зіграють свято

Зґвалтовані ноти,

Чути фальш оркестру

І його роботи.



Бо не стати Моцартом

В Межигір вольєрі,

Навіть не маестро

А лише - Сольєрі...



Тож святі мелодії

Ждуть святих талантів,

І святих маестро,

Й диво-музикантів!


Василь Ковтун